Пам’ятайте: любити дитину – означає любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, добре вчиться , а просто за те, що вона є!

Людина, яка ображала слабших, менших в дорослому житті буде надто сувора до інших людей. Вона навіть може бути загрозою для оточення.

Дитина може битися у дитячому садочку, бо їй там не комфортно, вона не може адаптуватися, бо раніше мало спілкувалася з однолітками.

Знайдіть джерело, від якого дитина чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело «знешкодити».

Нерідко мами й тати розгублено розводять руками, мовляв, звідки така риса у їхнього чада? Що ж це – тимчасове явище чи вияв характеру малечі?

Нехай дитину у садок відводить той член родини, за яким дитина не буде плакати. А з тим, за ким дуже сумно, бажано щоб малюк прощався іще вдома.

Батьки повинні знати, що з початку серпня вдома слід дотримуватися такого ж режиму, який буде у школі.

Серед спеціалістів немає однозначної думки щодо залежності між спостереженням за сценами насилля й агресивністю дитини.

Головне – винахідливість. Одна мама, приміром, постійно грається з донею в “Попелюшку”, і та з пісеньками і янгольським виразом обличчя прибирає всю квартиру.

Коли дитина дорослішає, вона переймає традиції, звички та ритуали у старших. Переймає і мову. І матюки як частину цієї мови.

Не можна вимагати від дитини абсолютної чесності, якщо самі батьки не будуть чесними навіть у дрібницях.

Іноді за допомогою пластиліну дитина «розповідає» про те, для чого не знаходить слів: про свої страхи й образи, глибокі переживання й емоційні потрясіння.

Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у стосунках з дитиною. Єдина відповідь: «Я тебе народила»,«Ми з татом тебе народили».

Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах».

Дитина вимальовує пейзаж, а потім людей – це тривожний сигнал. Діти з адекватною самооцінкою малюють себе трохи нижчого за батьків.