На сьогодні, з урахуванням кількості і різноманітності мікроорганізмів, що населяють кишківник, а також складності вивчення закономірностей формування мікробіому протягом життя людини, ми ще дуже далекі від того, щоб чітко оголосити, що є нормою мікрофлори, а що – патологією. Можливо, для кожної окремо взятої людини в окремий період її життя існує свій оптимум, який необхідний організму для підтримки здоров’я і повноцінного функціонування.
І робити висновки про стан мікробіому, висіваючи фекалії та визначаючи з тисячі всього лише півтора десятка видів бактерій, – безперспективно і безглуздо. Як і оцінювати отриманий результат, якщо науково обґрунтованих даних про норму насправді не існує. Саме тому горезвісний «аналіз на дисбактеріоз» не визнають прогресивні українські лікарі, адже подібні дослідження не роблять у жодній цивілізованій країні.
Дуже часто починають підозрювати дисбактеріоз у цілком здорових і добре розвинених дітей виключно на підставі зміни кольору випорожнень. Так, зелений кал у грудних дітей часто асоціюється з цим самим дисбактеріозом. Однак сучасна світова література з педіатрії підкреслює, що звертати увагу в першу чергу потрібно на загальний стан дитини та її розвиток, і якщо до цього претензій немає, то колір стільця практично не має ніякого значення. (За винятком трьох ситуацій: чорний стілець може свідчити про кровотечу з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, безбарвний стілець – про проблеми з печінкою або жовчовивідними шляхами, свіжа кров – про кровотечу з товстої кишки.)
Однак не слід робити висновок, що будь-які дослідження калу, в тому числі бактеріологічні, не мають сенсу. Так, наприклад, при кишковій інфекції (сальмонельоз, дизентерія) можна виділити певного патогенного збудника з калу, довівши його причетність до розвитку діареї. У стільці за допомогою мікроскопії також виявляють яйця кишкових гельмінтів і цисти найпростіших (лямблій, амеб). У копрограмі можна виявити ознаки порушення функції підшлункової залози і т. д.
Не слід також вважати, що пробіотики (препарати з «корисними» бактеріями) не потрібні і не дають користі. Навпаки, ця група препаратів зараз досить активно вивчається і впроваджується в медичну практику. Але для призначення пробіотиків, як і для прийому будь-яких інших препаратів, потрібні суворі показання, тобто їх використання повинно бути обґрунтованим з точки зору доказової медицини.
