Хто головнокомандувач у сім’ї Валерія Залужного? Ким генерал мріє бути у старості? Яку музику слухає під войовничий настрій? Що для нього є антистресом і що він постить в Інстаграмі?

Вічна пам’ять нашим Героям, які віддали своє життя за Україну! Сім’я азовців – Віталій та Алла – загинули, захищаючи Маріуполь. Пішли один за одним, а маленький син залишився сиротою…

Мама померла на його руках… Через постійні обстріли її навіть поховати не змогли: могилу зробили просто у вирві від снаряда. А хлопець став опікуном для чотирьох молодших братиків і сестричок.

Росіяни взяли у полон трьох братів. Потім були три доби допитів, катування і розстріл. Двоє чоловіків загинуло, а третьому вдалося вибратися з могили. Він розповів, що пережив.

«Ми для нього все, а він у відповідь – нічого. Ну зовсім нічого не хоче: ні вчитися, ні допомагати, ні чогось досягти у житті». Вам це знайомо? Тоді прочитайте класну статтю психолога.

“Морська піхота навчила мене по-справжньому любити Україну! Любити сміливо та відчайдушно, любити зі зброєю в руках та у хвилини найбільшої небезпеки, любити надійно, хоробро та безкомпромісно!” – Волина закликав боротися за Маріуполь.

Це фото, зроблене під час окупації Сараєво, обійшло всі найбільші світові видання і зробило горду жінку знаменитістю. Вона своїм виглядом промовляє: “Ви нас не зламаєте”.

Вона отримує від сина дуже короткі повідомлення: “живий”, “тримаємось”, “все добре”, а то і просто лише “+”. Бо зараз перебуває у самому пеклі – на “Азовсталі” у Маріуполі.

Серце кров’ю обливається, скільки людських життів зруйнувала ця проклята війна… Господи, спаси і збережи нашу Україну і всіх дітей! Щоб кожна дитина знайшла свою маму…

Берлін. Стою в черзі в маленькому супермаркеті. Переді мною пара років по 70. Дуже емоційно говорять російською…

Доброті людській немає кордонів! І сьогодні мені це довів рятувальник – лише одним вчинком, не сказавши жодного слова. Нехай Господь оберігає наших захисників, рятувальників та всю Україну!

Рай і пекло починаються на землі. Головне – залишатися людиною. Бо ніхто не знає, що його чекає завтра і через роки.