Історія вкотре доводить, що коханню підвладні усі: не залежно від віку, вроди, статків, політичних поглядів. І навіть у серце одного з найвідоміших українських діячів Симона Петлюри колись воно постукало. Його обраницею і єдиною коханою жінкою стала Ольга Більська.
Рідні за духом
Вона навчалася у Московському імператорському університеті (тепер університет імені Михайла Ломоносова) і, як і її чоловік, віддавала себе українській громаді. Симон і Ольга були дітьми полтавської землі. Вона — з села Погреби неподалік Прилук, він — із самої Полтави. Своїй доньці Лесі мати часто розповідала про далеку Полтавщину, яку добре знала й безмежно любила.
На початку української революції 1917 року Ольга з дитиною перебирається до Києва, де стає активною учасницею державницького руху. Допомагає жінкам доглядати поранених, організовує культурні гуртки, які почали з’являтися в столиці, глибше знайомиться з українською політикою. Декого з її діячів вона знала особисто ще з Москви, під час зустрічей у гуртках або в редакції «Украинской жизни». З іншими познайомилася в Києві, де всією душею поринула в громадський рух.
Поразка на національно-визвольних змаганнях (1917-1920 років) змушує українських діячів до еміграції. Вирушила за кордон і сім’я головного отамана військ УНР Симона Петлюри. У ті важкі часи Ольга ділила долю з чоловіком у Варшаві та Парижі. У Польщі, де родина нарешті об’єдналася, думалося, що важке кочове життя вже позаду. Ольга Опанасівна весь вільний час приділяла вихованню та навчанню доньки Лесі.
Саме давала їй уроки у роки польської еміграції. Щоб дівчинка була всебічно розвинута, для лекцій та практики з малювання найняла Віктора Цимбалюка, колишнього військовослужбовця Армії УНР, випускника художньої школи в Києві. Ці заняття дали добрі плоди. Малюнки і картини Лесі Петлюри, що збереглися, свідчать про її непересічний мистецький талант.
«Коли так любити, нащо розлучатися?»
Але хмари над главою родини усе збиралися, і щоб уникнути небезпеки, Симон Петлюра у грудні 1923 року покидає Варшаву. Ольга Опанасівна з донькою прибула до Парижа лише в другій половині 1925-го, коли у Лесі закінчився академічний рік.
Сім’я постійно відчуває матеріальні труднощі. Кожна копійка йде на доньку: треба платити за навчання в паризькому ліцеї, за участь у організації французьких скаутів. Ольга Опанасівна відмовляє собі в усьому, всі кошти віддає на потреби чоловіка й дитини.
З огляду на безпеку, Симон Петлюра живе в Парижі окремо від сім’ї. Та попри заходи конспірації вороги знаходять головного отамана, і 25 травня 1926 року Ольга Опанасівна отримує жахливу звістку про смерть чоловіка на вулиці Расін, неподалік університету Сорбонна. Таємний агент Самуїл Шварцбард п’ятьма революційними пострілами обірвав його життя.
Стрес, спричинений загибеллю близької людини, зруйнував здоров’я Ольги Опанасівни (вона оглухла, важко хворіла) і в 1959 році померла. Похована разом із Симоном Петлюрою та донькою на кладовищі Монпарнас у Парижі.
Важкий хрест випав на долю двох найрідніших жінок Симона Петлюри
У спадок від відомої особистості залишилася кореспонденція, видана у Києві 1996 року збірником «Симон Петлюра і його родина». Листування членів сім’ї є свідченням їхньої високої порядності, чесності й моральної чистоти.
Зокрема, в листі до матері від 26 травня 1930 року Леся засвідчує високу і благородну любов між батьками та свою до них: «У той момент в мене раптово з’явилася свідомість моєї любові до вас обох, і такої великої та крилатої, що майже дух спирався… Я, звичайно, не знала, як дати вам зрозуміти мій стан — я мала лише одну ясну думку: «Коли так любити, нащо розлучатися?!»
Батьки подбали, щоб дати доньці добру освіту, розвинути її природний потяг до знань і творчості. Вони прагнули, щоб дівчина насамперед опанувала українську історію та літературу. Леся справді багато знала про нашу минувшину. Навіть перебуваючи у санаторії, просила матір надіслати з Парижа підручник з історії України.
Донька Симона Петлюри померла 6 листопада 1941 року від туберкульозу, тобто від хвороби, яка зараз вважається виліковною. Однак важка моральна травма, спричинена вбивством батька, погане харчування й брак догляду призвели до швидкого згасання спадкоємців цієї відомої родини.
Радимо також прочитати:
- “Доки смерть не розлучить нас”: шалені пристрасті відомого мандрівника, нащадка козаків-характерників
- Знай наших: Королева польського твісту і французького кабаре народилася на Волині
