Навіть така проста дія, як похвала, вимагає компетентності, розуміння психологічних законів спілкування і сприйняття. Інакше можна мимоволі, але всерйоз нашкодити дитині, спровокувати образу або безвідповідальність.

Як хвалити дитину? – Щедро!

«Здорово! Ну який же ти молодець!». «Ти чудову картинку намалювала!». «Такий складний диктант – і майже все правильно! Я дуже пишаюся тобою!». «Ти таку велику башточку побудував! Клас!». «Ти цілу годину грався зі своїми кубиками. Я дуже рада, що ти так довго можеш гратися сам з собою!». «Просто супер, як ти на ковзанах вже катаєшся! Я так ніколи не зможу!». «Оце сюрприз, ти сам одягнувся!». «Ти вже і стіл накрив ?! Просто здорово, що ти нас так балуєш!».

Кожній дитині потрібна така оцінка її діяльності, майже як повітря. Потрібно, щоб вона чула подібні фрази якомога частіше, щоб могла бути задоволеною собою. Батьківські слова як відлуння, свого роду «внутрішній голос» залишається з дитиною на все довге життя. Ту самовпевненість і похвалу, яку дитина отримає від вас, їй більше ніде буде взяти. Ви зараз кладете цеглу в основу здорової самооцінки. Це дуже важливо, тому що ми, дорослі, знаємо з власного досвіду: зазвичай в житті доводиться обходитися без похвал і схвалення від інших. Ваша похвала матиме особливу дію, якщо дотримуватися певних умов.

Похвала може бути різною

1. Під похвалою розуміємо зазвичай реченя зі словом «Ти»: «Ти такий сміливий!» “Ти молодець!” «Ти мені так допоміг!» Більш дієва похвала з Я-посланням: «Я дуже пишаюся тобою!» “Я дуже рада!”. «Нормальна» похвала показує дитині: «Мої батьки бачать, що я добре щост роблю». А похвала з Я-посланням: «Те, що я роблю, дуже важливо для моїх батьків. Моя поведінка викликає у них хороші емоції. Ми одне ціле”. Така похвала створює близькість.
2. Емоції можна висловити і без слів. Спонтанні обійми, ніжний погляд, усмішка, ніжне погладжування – все це проникає дитині прямо в серце і викливає відповідну реакцію: новонароджений усміхається, 2-річна дитина вилазить до вас на коліна і обіймає за шию, 4-річка дарує вам поцілунок.
3. Говоріть конкретно, що вам сподобалося «Ти дуже добре поприбирав у своїй кімнаті. Навіть на письмовому столі і полицях! » «Хороша картина вийшла, ти гарно підібрав кольори. Особливо мені подобається небо». «Ти так красиво накрила на стіл, навіть з серветками і свічками! Дуже затишно виглядає». Чим точніше ви скажете, що саме вам сподобалося, тим краще. Дитина відчує, що ви дійсно звертайте увагу на її дії. Це звучить набагато правдоподібною, ніж «Це здорово!» або «Чудово вийшло, молодець!»
4. Зробіть паузу, перш ніж висловитися. Таким чином можна навіть з не особливо радісної події вишукати позитивне зернятко: «Цей рядок у тебе особливо добре й акуратно вийшов!» – так можна похвалити школяра, який зробив домашнє завдання з української мови, з якого один лише ряд вдався. Якщо ваша дитина дає не надто багато приводів для похвали, тим важливіше вишукувати ці крихти і хвалити. «Саме це мені подобається!» Не забувайте важливу річ: те, що для інших є дрібницею, може для вашої дитини бути величезним кроком вперед і реальним досягненням. Загальний результат тут не дуже і важливий. Кожна дрібниця має бути помічена, кожне поліпшення, кожен крок в правильному напрямку потрібно підкреслювати. Це вдасться, якщо ви сконцентруєтеся на своїй дитині і її розвитку і не будете її порівнювати з іншими, особливо з братами або сестрами!
5. Зупиніться на хорошому Як часто ми хвалимо дітей, підвищуючи самооцінку, і потім одним зайвим реченням знову все руйнуємо: «Цей рядок у тебе дійсно добре вийшов. Але все інше – страшні каракулі!» «Тигарно поприбирав. Зазвичай у тебе тут як у свинарнику» «Ви обидва так гарно гралися цілих 15 хвилин разом. Це треба десь відзначити! Зазвичай ви б’єтеся вже через 5 хвилин» «Ти сьогодні швидко і зосереджено зробив уроки. Ну чому ти не можеш так завжди робити без зайвих нагадувань?!» «У футболі ти справжній ас. Якби і з навчанням так було» Після похвали поставте крапку і прикусіть собі язик, але зупиніться на хорошому!

Небезпека передозування похвали

Прийнято вважати, що похвала, схвалення, заохочення безумовно йдуть на користь дитині; і що, почувши добрі слова на свою адресу, дитина починає старатися ще більше. Багатьом знайома поширена думка, ніби похвали багато не буває. І вона, немов вітаміни, тільки покращує загальний стан – самооцінку, старанність і мотивацію.

Однак згадаємо, що вітаміни необхідно вживати обачно: в потрібному дозуванні і у відповідній ситуації. Інакше ефект буде сумнівним. Хвалити теж потрібно вміючи, щоб не нашкодити.

Психологи відзначають, що батьки, в дитинстві яких були проблеми з похвалою, – недо-або перехваленим – намагаються дотримуватися прямо протилежної стратегії зі своєю дитиною. Їм особливо корисно буде нагадати, що в похвалі, як в будь-якому педагогічному прийомі, необхідно знати міру. Як і у випадку з ліками, при передозуванні можливі побічні ефекти.

Ми схильні вважати, що всім приємно почути похвалу на свою адресу, і що вона допомагає рухатися далі. Але не все так однозначно. Сама по собі похвала не шкідлива – шкідливо перебільшення, коли замість простого “добре” говорять “ідеально” або “краще не буває”. Особливо часто цим грішать батьки дітей з низькою самооцінкою, сподіваючись надати своїм чадам впевненості в собі. Однак їхні спроби можуть мати зворотний ефект.

Відомо, що похвала, яка сприймається як нещира, тільки все псує. Справа навіть не в тому, що дитина може розкусити вашу хитрість – є і більш серйозна проблема: нові дані свідчать про те, що діти, якими надмірно захоплюються, в майбутньому часто прагнуть уникати труднощів. Невпевнені в собі діти, яким говорили, що у них вийшла “неймовірно красива картинка”, згодом рідше бралися за більш складні завдання, ніж їх однолітки, яких хвалили просто за “красиву картинку”. Всього одне слово – а різниця величезна.

Учені припускають, що надмірна похвала задає занадто високу планку, але наукового підтвердження ця гіпотеза поки не отримала.

Радимо також прочитати: Як хвалити дітей: 9 практичних порад 

На позитивну оцінку заслуговують важливі вчинки і результати дитини

• Не скупіться на словесне заохочення, якщо зусилля дитини того заслуговують. Недохвалити так само шкідливо, як перехвалити.
• Похвала визнає цінність звершення, а не особистості дитини. Її саму ви цінуєте і любите безумовно.
• Хваліть, пояснюючи, що саме вам подобається в діях дитини, які почуття ви відчуваєте.
• Похвала не повинна містити в собі ложку дьогтю: «завдання розв’язав правильно, але які каракулі». Інакше дитина буде насторожено ставитися до будь-якої позитивної оцінки, чекаючи критичного «але».
• Висловлюючи схвалення, не кривіть душею. Краще промовчати, ніж посіяти в дитині сумнів у вашій щирості.
• Якщо дитина вдома доклала зусилля при виконанні якогось завдання, постарайтеся повідомити про це вчителеві. Він дасть дитині можливість продемонструвати результат у вигідному світлі і знайде, за що похвалити.

Як же правильно хвалити дитину?

Психолог Едді Бруммельман радить спочатку подумати, що саме ви хочете сказати, щоб не встановити для дитини занадто високий стандарт, якому вона потім буде боятися не відповідати. Важливо і те, які якості дитини удостоюються вашої похвали.

За двадцять років наукової роботи професору Керол Двек зі Стенфордського університету (США) вдалося встановити різницю між похвалою здібностей дитини (наприклад, захопленням її розумом) і похвалою за докладені зусилля ( “ти дуже добре постарався”). Був проведений експеримент, в рамках якого дітей хвалили або за роботу, або за розум: виявилося, що “розумні” діти намагалися не ризикувати і вибирали ті завдання, які вони знали, як робити, а в разі невдачі засмучувалися набагато більше.

Захоплення розумом дитини може навести її на думку про те, ніби розум – якась постійна властивість, яку вона не може контролювати. І це може перешкодити їй братися за нові завдання яерез страх не відповідати раніше показаному рівню.

Двек рекомендує звернути увагу на дії, які дитина робить, щоб чогось досягти, наприклад: “Ти молодець, зосередився”. Якщо щось пішло не так, зауваження слід висловлювати в конструктивному ключі, щоб дитина зрозуміла, як виправити проблему.

Звичайно, багато що залежить від віку дитини. Дошкільнят, мабуть, надихає будь-яка похвала, але з дітьми старшого віку вже доводиться пам’ятати про різні тонкощі. Психолог Дженніфер Хендерлонг Корпус давала дітям у віці 9-11 років завдання, а потім хвалила їх за якусь рису характеру, досягнуті результати, підхід до виконання завдання або не хвалила їх зовсім.

Потім вона робила так, щоб вони не впоралися з наступним завданням, і дивилася на їх реакцію. Діти, яких на початку дослідження хвалили за рису характеру, важко переживали свою невдачу і втрачали мотивацію. У той же час ті, кого хвалили за результати або підхід до виконання завдання, так легко не здавалися.

Чи варто говорити дітям, що вони впоралися краще за інших?

Здавалося б, немає нічого приємнішого почути, що ти кращий за всіх, але результати досліджень знову змушують задуматися. Дослідження, проведені серед дорослих в 1970-1980-х роках, показали, що такого роду похвала дійсно підсилює радість безпосередньо від виконання завдання (це можна назвати внутрішньою мотивацією). Однак у дітей все інакше.

Дітям у віці 9-11 років було запропоновано кілька завдань. Після цього деяким говорили: “Прекрасна робота! Ти справляєшся з цим завданням краще за більшість твоїх однолітків“ або ”Це одна з кращих робіт серед дітей твого віку!”

Інших вітали з успішним результатом, наприклад: “Чудова робота! Дивись, ти вже навчився розв’язувати такі завдання!“.

Потім дітям давали завдання з малювання, але ніяк не коментували результати, так що діти не знали, чи добре у них вийшло. Після чого їм пропонувалося вибрати між складним і легким завданням і відповісти на запитання, чи подобається їм виконувати складні завдання.

Було встановлено, що похвала, що припускає порівняння з іншими, насправді гірша, ніж відсутність похвали. Вона знижує мотивацію і змушує дітей в майбутньому вибирати простіші завдання – можливо, зі страху втратити своє звання лідера. Втім, так було тільки в тих випадках, коли учасники експерименту не знали своїх результатів.

Після оголошення оцінок хлопчики і дівчатка поводилися по-різному. Хлопчикам порівняння з іншими хлопцями йшло на користь, а дівчаткам ні: вони погано сприймали повідомлення про те, що впоралися із завданням краще за інших, роблячи висновок, ніби найголовніше – перемогти інших, а не отримати задоволення від виконання завдання. Таким чином, мотивація у них знижувалася.

Відзначимо, що дослідження були присвячені впливу на дітей похвали тільки в короткостроковій перспективі, але не в довгостроковій. Вивчити довготривалий ефект складно – для цього необхідно, щоб кожен дорослий протягом декількох років хвалив дитину певним чином. Однак наявних відомостей досить, щоб зрозуміти: похвала за старання і за підхід до виконання завдання особливо сприяє підвищенню мотивації. У той же час якщо хвалити дитину за результат, важливо не переборщити.

Радимо також прочитати: Сім причин щодня себе хвалити

Чому діти від похвали стають неслухняними?

Надмірна похвала може привести до зворотного ефекту. Усі батьки хвалять дітей за успіхи. Намалював малюнок  –  молодець, допомогла мамі  –  розумниця, склав іграшки  –  герой. Коли дитина йде в школу, у батьків стає більше причин для висловлення невдоволення або похвали.

Дитина не повинна жити в світі дорослих оцінок і заборон. Тому що в цьому світі вона ніколи не навчиться думати і розрізняти свої бажання. Постійне захоплення батьків і бабусь нічим не краще постійного занудства і читання моралі. Якщо ви хочете похвалити дитину, то розкажіть їй, що саме в її поведінці вам сподобалося. Якщо ви не згодні з нею – потрібно пояснити, що конкретно ви вважаєте неправильним. Задати питання, чи бачить дитина інші варіанти, обговорити їх і простежити, використовує вона вашу пораду.

Тим часом, педагоги і психологи попереджають: оціночна похвала або критика  –  неконструктивні. Вона нав’язує дитині певні ролі, які не відповідають її особистості. Можливо, ви зустрічалися з такою поведінкою. Варто похвалити дитину звичайним способом (молодець, працьовитий, добрий, слухняний, чесний), і вона починає вередувати і поводитися «навпаки». Так дитина показує, що вона не така хороша, як про неї говорять, або що вона не збирається відповідати вашим очікуванням. Вона показує, що може бути різною.

Правильна похвала повинна бути не оціночною, а описовою. Що таке описова похвала? Якщо дитина намагалася і зробила щось чудове, то найпростіший і нецікавий спосіб сказати: «Молодець». Так роблять батьки, яким лінь задуматися і розібратися в суті дитячого досягнення. «Молодець, гарна картинка», – звучить, як «відчепися».

Зацікавлена людина каже інакше: «Подивимося, що ти намалювала. Я бачу смішну собачку. Як її звати? Ти намалюєш для неї сосиску?». Включаючись в творчий процес, дорослий оцінює саме досягнення, а не дитину.

Дівчинка поділилася бутербродом з однокласником. «Олено, ти така добра дівчинка», – каже мама. А можна: «Ти помітила, що він зголоднів і пригостила».

Іноді за допомогою похвали батьки маніпулюють дитиною

У книзі «Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили» Адель Фабер і Елейн Мазліш відзначили: «Похвала – це дуже непроста справа». Непроста, тому що може викликати зовсім не той ефект, якого ви очікуєте. Справа в тому, що надмірна похвала не краща, ніж повна її відсутність. Хвалебні оди дитині, на кшталт «ти найталановитіший на світлі», «ти найчесніший», можуть привести до того, що дитина відчує: батьки свідомо перебільшують її заслуги, вона не завжди буває чесною. І в результаті з’являється тривога. Дитина відчуває, що «не дотягує» до поставленої батьками високої планки. Якщо вона знає, що десь не відповідає своїй оціночної характеристиці, то ризикує зосередитися на своїх недоліках.

Іноді похвалою батьки маніпулюють дитиною, змушуючи її підкорятися бажанням дорослих. Це працює непогано, адже діти прагнуть отримати схвалення дорослих. Але це може привести до сильної залежності. Чим більше заохочень отримує дитина, тим більше вона залежить від оцінки дорослих, і орієнтується на неї замість того, щоб вчитися покладатися на свої судження.

Дитина заслуговує на те, щоб просто насолоджуватися задоволенням від того, що «Я це зробила!», Замість того, щоб чекати оцінки. Багато людей не замислюються про те, що слова «Чудова робота!» це оцінка в тій же мірі, як і «Огидна робота!».

У результаті знижується інтерес до діяльності. Замість інтересу до самої діяльності діти починають проявляти куди більше інтересу до заохочення. Знижується рівень успіхів: діти, яких заохотили за виконання творчої роботи, часто зазнають невдачі в наступній спробі. Можливо, це відбувається тому, що дитина дуже боїться «не відповідати» своєму рівню, а можливо, вона втрачає інтерес до самої роботі, думаючи тільки про заохочення.

Головний принцип похвали: хваліть за дії, а не за якість. Акцентуйте уагу на зусиллях дитини і фокусуйтеся на процесі роботи, підготовці і реальних результатах роботи. Наприклад, «Я знаю, як довго ти готувався», «Я бачила, як ретельно ти будував вежу», «Початок твору вийшов захопливим». Конструктивна похвала стимулює у дитини розвиток гнучкого розуму, прагнення до навчання, вміння протистояти власним слабкостям і відповідати на виклик.

Уникайте слів, що оцінюють

НЕ хваліть дитину категоріями: «добре – погано, красиво – некрасиво, корисно – нікому не потрібно». Оцінюйте зусилля, зроблені дитиною, а не оцінюйте її в загальному. Замість цього скажіть, що ви бачите, уникаючи оціночних слів. Наприклад: «у тебе в малюнку багато яскравих кольорів» або «ти побудував таку високу вежу». Навіть просте «ти це зробив!» забезпечує дитині знання про те, що ви помітили її зусилля, але при цьому ви не ставите їй оцінок.

Як не можна хвалити дитину

• Не хваліть дитину без приводу. Не знецінюйте похвали. Якщо дитина реально залучена в якусь справу і їй цілком достатньо власної мотивації, похвала тут абсолютно зайва. Це все одно що сидіти навпроти і розчулено говорити: «Ну як же ти прекрасно їси шоколадку!».
• Не порівнюйте з іншими. «Ой, який молодець! Зробив краще, ніж Ваня! Так тримати!». Та хвалити неприпустимо! Ми ж самі робимо гірше своїй дитині, прирікаючи її на життя з вічними роздумами, хто кращий, хто гірший, з вічним порівнюванням себе з іншими. Тому уникайте похвали, яка порівнює дитину з іншими. Постійне порівнювання з іншими знижує мотивацію дитини і задоволення від виконання завдання.
• Похвала повинна бути чесною, повинна відображати реальні зусилля дитини. Немає сенсу говорити: «Я знаю, ти старався», якщо це абсолютно не так. Похвала «не по справі» знецінює заохочення в принципі.
• Не використовуйте похвалу як підтримку у разі невдачі або помилки. Будьте обережні, коли хочете похвалити дитину, якщо вона пережила невдачу. Похвалу «Чудово. Ти зробив все, що міг» можна сприйняти як жалість. Таке заохочення може зміцнити віру дитини в те, що вона припустилася помилки через своїх обмежені можливості або інтелект. У той же час сказати дитині «Старайся краще!» – не дорівнює дати їй конкретну інформацію, як же саме старатися. Краще вдатися до конструктивної похвали і конкретно вказати, що ж саме вдалося дитині цього разу.

Як можна похвалити дитину, не використовуючи слова “молодець”

Виховання дітей – це не дресирування собак. Просто лаяти і заохочувати їх недостатньо. Дитині будь-якого віку перш за все потрібно, щоб батьки її помічали. У нормі дитина і батько пов’язані відносинами прив’язаності, в ідеалі – це відносини надійної прихильності. Тобто дитина чітко знає не тільки те, що вона ваша, але і те, що вона вам потрібна і ви її любите, ви готові її захищати і про неї піклуватися.

Похвала – це один із способів проявити увагу до дитини. Показати дитині, що ми її помічаємо, можна дуже різними способами:

• відклавши всі справи і дивлячись в очі, уважно вислухати те, чим син або дочка хочуть з нами поділитися;
• усміхнутися;
• схвально кивнути;
• порадіти або захопитися тим, що дитина робить або розповідає;
• мимохідь показати великий палець, побачивши, наприклад, що дитина самостійно робить домашню роботу;
• обійняти або поцілувати;
• докладно розповісти, що нам подобається в тому, що зробила або від чого утрималася дитина;
• запропонувати якусь справу у сфері інтересів дитини: «Я бачив (а), ти зараз багато малюєш. Не хочеш у вихідні сходити на майстер-клас з живопису разом зі мною?»;
• попросити допомогти вам або комусь в тому, що ваша дитина робить класно: «Може, зробиш мені зачіску? У тебе французькі косички виходять набагато краще, ніж у мене».

Цей список далеко не повний. Спробуйте продовжити його самі.

Що буде, якщо мало хвалити дитину

Дитині завжди необхідні підтримка і схвалення дорослих. Якщо батьки дуже мало хвалять дитину, то дитина намагається зробити все, щоб це змінити. Тут можливі кілька варіантів розвитку подій.

1. Дитина буде всіляко намагатися бути доброю і відповідати вашим очікуванням. На перший погляд, все чудово. Перестаю її помічати на якийсь час і, вуаля, дитина стає вундеркіндом, вступає до престижного вузу, записується на кінопроби і перетворюється у нову зірку і так далі. Шлях виховання геніїв і успішних людей знайдено. На жаль, не так все просто. Досягнення, може, і будуть (хоча багато дітей «ламаються» на цьому шляху), але сама установка, що весь час потрібно комусь щось доводити, «якщо ти не геній, то – лузер», дуже сильно отруює життя дитині.
2. Дитина зрозуміє, що все марно. Маму з татом взагалі нічим особливо не порадуєш. Або ж те, що може їх порадувати і що вони схвалюють, просто неможливо здійснити. У цьому випадку дитина може почати хворіти, калічитися на рівному місці, впасти в депресію або у неї може з’явитися самоушкоджуюча поведінка. Тоді батьки починають шкодувати, шукати, чим допомогти, тобто починають помічати дитину, але тільки в ситуації, коли погано. Раз так, логіка одна – треба страждати.
3. Дитина почне погано поводитися, щб привернути увагу батьків. Дитина на підсвідомому рівні засвоює: хочеш, щоб мама відірвалася від готування і розмов з подругами, а тато – від телевізора, доведеться що-небудь накоїти. Негативна увага для дитини все ж краща, ніж ніякої.

Грамотна похвала дитині необхідна як повітря – вона підживлює її внутрішні ресурси, допомагає ставати кращою і сильнішою, дарує впевненість у собі і дає можливість відчути, що її люблять. Саме тому так важливо бути уважним до тих ефектів, які надає похвала; вибираючи хвалебні слова, бути послідовними, враховувати індивідуальні і вікові особливості дитини. Важливіше зайвий раз сказати своїй дитині: «Я люблю тебе», ніж всоте повторити заїжджене: «Ти молодець».

Джерело