жінка

Мені було 45, коли я нарешті дозволила собі жити для себе

Усе життя я була "правильною". Такою усі звикли мене бачити і такою я сама себе уявляла. Але одного дня все змінилося...

Я була хорошою донькою, яка завжди слухає батьків і виконує їхні очікування. Я була надійною дружиною, яка ставить потреби сім’ї понад власні бажання. Я була сумлінною працівницею, яка не може відмовити і завжди готова допомогти. Я була мамою, яка намагається встигнути все, від роботи до домашніх справ, забуваючи про власні потреби.

Я віддавала свій час, свою енергію, своє життя — я віддавала всю себе і свято вірила, що так і має бути. Вважала, що справжнє щастя — це робити щось для інших, жертвувати собою. Присвятити себе іншим. Вірила, що треба просто триматися, не скаржитися і далі рухатися вперед.

І якось одного я запитала себе: а коли я востаннє жила для себе? Коли я відчувала, що роблю щось тільки тому, що хочу, а не через обов’язок чи чужі очікування? Чи пам’ятаю я, що таке справжня радість, внутрішній спокій і легкість без відчуття, що ти повинна?

Я не зробила різких змін

Не залишила роботу чи сім’ю. Я просто почала слухати себе, свої відчуття, свої справжні потреби. Це була маленька, майже непомітна революція проти звичних ролей, які я виконувала все життя.

Я купила книгу, яку давно хотіла прочитати, і дала собі час насолодитися читанням, не відчуваючи тиску і поспіху.

Вперше за багато років пішла на майстер-клас з малювання — не щоб чогось навчитися, а просто, щоб відчути радість творення і забути про турботи.

Навчилася казати “ні”, тихо, впевнено і без відчуття провини, відстоюючи свої межі.

Я почала знаходити час на прогулянки, без цілей і планів, просто для того, щоб побути наодинці зі своїми думками.

Це не були грандіозні зміни, але вони стали початком мого повернення до себе. Тоді я вперше дозволила собі бути у центрі власного життя, не лише виконавцем чужих очікувань.

І знаєте, що? Я не шкодую, що так довго чекала. Але тепер я точно знаю: ніколи не пізно почати жити для себе. Навіть якщо вам 45, 55 чи 65 — це не має значення. Важливо почути себе і зробити цей перший маленький крок.


А коли ви востаннє дозволяли собі просто бути собою, без ролей, без обов’язків, без чужих очікувань?

Може, саме зараз час перестати жити чужим життям і почати творити власне?

Пам’ятайте, що ваше щастя — у ваших руках. І жодні обставини не можуть відібрати у вас право бути справжніми.

Радимо також прочитати:

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook