Голодна кутя – це третій Святвечір, перед Водохрещем, Надвечір’я Богоявлення – 5 січня.
Чому кутю називають голодною?
Голодною кутею називають останню вечерю перед Водохрещем – 5 січня за новим церковним календарем. Вона “голодна”, бо не така багата, як на попередні свята. Усі страви цього вечора мають бути пісними, але необов’язково, щоб їх було 12 як на Святвечір.
Радимо також прочитати: Чому Святвечір перед Водохрещем називають “Голодна кутя” і навіщо палять дідух
Загалом кутя – це традиційна українська ритуальна страва новорічно-різдвяного циклу. Готують її тричі: на Святий Вечір (24 грудня) — Багата кутя, перед Старим Новим роком (31 грудня) — Щедра кутя, а у переддень Водохреща (5 січня) — Голодна кутя.
Як розповідає фольклористка Дар’я Анцибор, після завершення вечері колись був поширений звичай розстрілювали кутю з рушниць або “проганяти” її за допомогою іншого ритуального шуму. Запорозькі козаки подекуди вносили свої нотки до цього святкування, додаючи стріляння з гармат та іншої зброї.
А діти після вечері “проганяли” кутю, б’ючи знадвору палицями в причілок хати і вигукуючи: “Іди, кутя, з покуття, а узвар – на базар. А паляниці – лишайтеся на полиці”.
Для голодної куті зерно варили на воді та підсолоджували медом. За бажанням можна додати узвар, родзинки, мак, горіхи та сухофрукти.
Радимо також прочитати: Як готувати кутю, щоб вона вдалася смачною. 2 рецепти – традиційна і рисова кутя
Українські традиції на Голодну кутю
У давнину протягом дня перед Водохрещем дотримувалися строгого посту: до вечора не їли нічого й сідали до столу лише з настанням сутінків. Вечеря була пісною: готували смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.
Коли зовсім темніло, з оселі виносили «дідуха», несли на вигін або в сад і спалювали. Це дійство символізувало прощання із зимою та наближення весни. Попіл після обряду дівчата розбирали й розсипали на городах, вірячи, що це забезпечить добрий урожай.
Після вечері всі складали свої ложки в одну миску й накривали зверху хлібом — «щоб хліб родився». Існувало повір’я: якщо чиясь ложка вночі перевернеться, це віщує швидку смерть. Залишки куті віддавали птиці, аби вона добре плодилася.
У Водохрещенський святвечір віряни йшли до церкви освячувати воду. Посуд для неї прикрашали сухими травами. Вода, освячена цього вечора, в народі вважалася особливо цілющою, навіть сильнішою за ту, що святять у сам день Водохреща.
На Поділлі після вечері господиня або старша донька замішувала на освяченій воді рідке тісто з борошна й малювала ним хрести на стінах хати, в сінях, коморі, стайні та інших господарських приміщеннях для захисту від нечистої сили. Господар тим часом кропив свяченою водою всіх присутніх, примовляючи побажання дочекатися наступного року, а згодом обходив усе господарство. За ним ішов молодший син із трьома пирогами, відкушуючи по шматку в різних частинах подвір’я.
На Галичині у Другий Святвечір традиційно ходили щедрувати. Щедрівники носили з собою гілки ліщини. За щедрівку господар сипав у торбу пригорщу вівса, змоченого водою, а натомість отримував ліщинову гілку. Такий обмін мав обрядове значення: овес вважали найкращим для розплоду, а ліщина, за віруваннями, оберігала худобу від лиха.
На Поліссі особливу увагу приділяли обрядовим малюнкам. На вікнах і дверях з’являлися зображення дерев, коней, людей або возів, а подекуди крейдою «виписували Коляду» — малювали по три хрести, виконуючи обряд із молитвою та обрядовими предметами. Солому, що лежала під скатертиною під час вечері, використовували для перев’язування фруктових дерев, аби ті краще родили й не боялися морозу.
На Наддніпрянщині після принесення освяченої води з церкви господар кропив нею хату й усі господарські будівлі. Дитина, що йшла за ним, крейдою ставила хрести в тих місцях, які були покроплені. Хрести з’являлися не лише на дверях і вікнах, а й на столі, скринях, посуді, а також на знаряддях праці й навіть на худобі — за винятком свиней і птиці.
Цікаво, що звичай писати хрести крейдою був поширений не лише в Україні. Подібну традицію знали й у Центральній Європі: зокрема в Чехії на Богоявлення освяченою крейдою писали на дверях ініціали трьох мудреців, які, за західною традицією, прийшли поклонитися новонародженому Христу.
