Головна дія препаратів з гірчака зміїного – це регулювання функціональної діяльності органів травлення. Вони мають протизапальні, антибактеріальні, болетамівні, заспокійливі, кровоспинні властивості.

Внутрішньо настої та відвари з гірчака зміїного також вживають при захворюванні сечового міхура, печінки, нирок, виснаженні нервової системи, дизентерії, епілепсії, для поліпшення зору і слуху. Настоєм із цієї лікарської рослини полощуть рота при запаленні ясен, стоматиті, зубному болю, неприємному запахові з рота. Завдяки кальцію, якого багато у кореневищах гірчака зміїного, укріплюються кістки.

При виразці шлунка і дванадцятипалої кишки роблять відвар із суміші порошку з кореня гірчака зміїного (5 г), насіння льону (1 ч. ложка) на 1 скл. води. Пити відвар потрібно по 1 ст. ложці щодві години.

При енурезі беруть 30 г подрібненого кореня гірчака зміїного, 45 г листя подорожника ланцетоподібного, 25 г хвоща. 1 ст. ложку такої суміші варять 5 хв у 0,4 л води. Пити по 0,5 скл. чотири рази на день.

Гірчаком зміїним також лікують рани, нариви, опіки, пухлини, за його допомогою спиняють кровотечі.