Прийшов чоловік до Бога і каже:

– Я чув, що Ти роздаєш людям щастя.

– Так, я даю, – відповів Бог.

– Тоді дай і мені, – попросив чоловік.

– Я дам, але ти маєш вміти його цінувати, – попередив Бог.

– Я зможу, – відповів чоловік і, отримавши щастя, пішов.

З часом чоловік почав відчувати, що в інших людей щастя краще

Його мучила заздрість, і хоча він намагався жити щасливо, чогось все одно не вистачало. Він почувався ненаситним: ніби все є, але чогось завжди бракує. Ця думка йому постійно дошкуляла, і він почав хворіти від незадоволення. Знову звернувся до Бога:

– Господи, чому одні мають велике щастя, а інші – мале? Мені потрібно більше, ніж я маю, а ти дав мені менше, ніж я хочу!

– Я дав тобі не просто щастя, а велике. Але ти його не оцінив, – відповів Бог.

– Як це велике? Якщо я все одно нещасливий, – запитав чоловік.

– Є люди, які у малому бачать велике, а є й такі, хто навіть у великому бачить тільки мале, – сказав Бог.

– Тоді дай мені стільки, щоб я зміг побачити своє щастя, – попросив чоловік.

– Я дам тобі те, що ти заслуговуєш, – відповів Бог.

Чоловік не зрозумів слів Бога і повернувся додому, але побачив, що все навколо порожнє, наче ніколи нічого й не було.

– Господи! – вигукнув він. – Ти не дав мені, а забрав усе!

– Я забрав лише те, чим ти не був задоволений. Тепер ти маєш шанс побудувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо навчишся цінувати.

Радимо також прочитати:

• Ціна щастя: притча про золото і мудрість
• «Три уявлення про щастя». Гарна притча, яка навчить цінувати найдорожче