«Я так її кохав! Закидав її трояндами, виконував усі бажання і підкорявся примхам! А вона зрадила мене з моїм другом, який її завжди принижував і через місяць покинув. Та вона готова йому ноги цілувати, аби той лише повернувся. Чому так?»
«Ніхто не кохатиме його так, як я! Я – красуня, господиня, готую-перу-прасую, порошинки здуваю, небо прихиляю, а він, підлий і підступний, покинув мене заради якогось фарбованого стерва. Чи він чогось не розуміє? Чи я?»
Знайомі ситуації? Нас оточують чудові люди, порядні, розумні, хазяйновиті, спокійні, просто ідеальні… Люди, яким категорично не щастить у коханні. Їхні обранці чомусь міняють їх на якихось злих, жорстоких, непорядних, стервозних нечупар. Ну чому не кохають білих і пухнастих? Та тому, що вони такі ідеальні! Життя ж театр, і люди в нім – хто актор, хто режисер, хто шуби в гардеробі вішає. Того, хто шуби вішає, ніхто й не помічає, хоч без нього театр – не театр. Акторами ж захоплюються мільйони. І це при тому, що вони по сто разів закохуються-розкохуються, злучаються-розлучаються і взагалі стервозні без міри. Не ідеальні, одне слово.
Ідеал – це нудно! І коли ти завжди однаково ідеальний, правильний та передбачуваний – до цього звикають, а звичка вбиває пристрасть. Людям хочеться адреналінчику. То чому б їм його не дати? Звичайно, коли ти уявляєш себе найідеальнішим, любиш свою ідеальність і вже звик постійно дивуватися, чому тебе, такого хорошого, ніхто не любить і не хоче, тобі буде важко хоч іноді спускатись до рівня простих смертних з їхнім непомитим посудом, розкиданими шкарпетками, порушеннями дрес-коду та некласичним макіяжем, але хоч разочок спробуй – може, сподобається? Щось є в тому, щоб хоч іноді скидати мушлю правильності та праведності, в яку ти сам себе не без допомоги ближніх загнав, і дозволяти собі… усе, чого насправді хочеться. Кому голим позасмагати, кому скандал зчинити, кому потанцювати з незнайомцем у клубі та пісні вночі покричати. Викинь свій щоденник, в якому ти колекціонуєш відмінні оцінки від коханих, батьків, колег і всіх-всіх-всіх. Зовсім не обов’язково завжди бути зручним для інших.
Подумай, що більше заворожує – блискучий кинджал чи кухонний ніж? Ясна річ, кинджал, хоч найбільше вбивств скоюють саме кухонним ножем. Ним же і картоплю на суп нарізають. Але для того щоб при виборі одного з двох вибрати саме цей скромний ножик, потрібно бути дорослою відповідальною людиною, яка розуміє, що в житті насправді більше згодиться. Проте мало хто, наражаючись на кохання, мислить як доросла відповідальна людина. І знаючи це, можна переграти ситуацію.
Ні, ніхто не каже: «Покиньте бути добрими й порядними і станьте вредними та злими – і буде вам щастя», треба: «Пограйтеся іноді у «наша Галя балувана». Не поспішайте вгадувати чиїсь бажання, прислухайтеся до своїх. Дозвольте собі таємницю і світ, окремий від кохання. Іноді кусайтесь. Іноді зникайте, вимкнувши телефон. І більше блиску в очах! Побачите, вас захочуть знайти і почути!
