“Морська піхота навчила мене по-справжньому любити Україну! Любити сміливо та відчайдушно, любити зі зброєю в руках та у хвилини найбільшої небезпеки, любити надійно, хоробро та безкомпромісно!” – Волина закликав боротися за Маріуполь.

Вона отримує від сина дуже короткі повідомлення: “живий”, “тримаємось”, “все добре”, а то і просто лише “+”. Бо зараз перебуває у самому пеклі – на “Азовсталі” у Маріуполі.

Серце кров’ю обливається, скільки людських життів зруйнувала ця проклята війна… Господи, спаси і збережи нашу Україну і всіх дітей! Щоб кожна дитина знайшла свою маму…

Рай і пекло починаються на землі. Головне – залишатися людиною. Бо ніхто не знає, що його чекає завтра і через роки.

Маленький песик Патрон уже став народним героєм України і справжнім улюбленцем, адже робить велику і важливу справу. 

Жителі Маріуполя, ризикуючи життям, вибиралися з окупованого міста на автомобілях. Часто в них немає скла, пошкоджений уламками та пострілами кузов. На багатьох – напис “Діти” та білі прапори. Від цих фото мурашки по шкірі…

“Він не в гарячих точках війни, а у пекельних,— каже батько про сина-воїна. — У важких боях і бригада загалом, і його підрозділ зокрема, завжди з Божою поміччю виходили переможцями. Особливо гаряче було, коли потрапили в кільце”.

Медсестра з Маріуполя розповіла про лікарів, які оперували без електрики, волонтерів, які привозили їм воду з річки, і постраждалих, яких після кожного обстрілу несли на руках до лікарні.

Ви радите мені позбутися ненависті? Але я не знаю як. Може, знаєте ви? Поїхали в Бучу, розкажете. Якщо зможете, звісно. А поки дозвольте мені ненавидіти. Я маю на це повне право.

Лють української жінки настільки сильна, що, здається, навіть на небесах зараз тихенько всі присіли і повдягали шапки!

Слухайте, ірпінці! Ви – молодці! Ви – приклад стійкості і віри в себе. В те, що треба жити далі, гоїти рани і відбудовуватися. Попри все.