Кетчуп — солодко-гостра приправа, виготовлена з помідорів. До них також додають часник, перець чи паприку, цибулю, сіль, цукор, оцет, інші спеції, домішки та консерванти. Кетчуп часто асоціюється з фастфудом, тож багато хто автоматично записує його до шкідливої їжі. Насправді ж вживання цього соусу має переваги та навіть корисне для здоров’я. Але не для тих людей, у кого проявляється алергія на кетчуп.

Більше про причини цієї недуги, про те, хто в зоні ризику і як вберегтись, читайте у статті, рецензованій лікарем-алергологом Ольгою Колесніковою.

Переваги та користь кетчупу

Відомо, що столова ложка кетчупу містить майже вдвічі більше калорій ніж, приміром, та ж порція гірчиці. І це може здатися недоліком червоного соусу. Втім, у тій же столовій ложці кетчупу на чверть менше енергії, ніж у такій самій ложці майонезу.

Але перш за все кетчуп — це потужне джерело такої речовини як лікопен, або лікопін. Вважається, що цей каротиноїд має протипухлинні, протизапальні та протидіабетичні властивості.

Природно лікопен міститься у помідорах – основному інгредієнті кетчупу. Але ця речовина краще засвоюється людським організмом не у вигляді сирих овочів, а у їх оброблених варіантах. Кетчуп є одним із найбільш концентрованих джерел лікопену.

Сильна антиоксидантна активність лікопену може захистити вашу ДНК і клітинні білки від запалення.

Також дієта з високим вмістом лікопену пов’язана з меншим ризиком серцевих захворювань. Спостереження за тваринами показують, що лікопен знижує рівень жиру у крові та рівень холестерину. А одне з досліджень довело зниження рівня лікопену в крові у безплідних чоловіків.

Алергія на кетчуп: основний винуватець – помідори

Однак вживання кетчупу, як і практично будь-якого продукту, може викликати побічні ефекти, в тому числі гіперчутливість. І найчастіше алергія на кетчуп зумовлена його головним та найкориснішим інгредієнтом — томатами.

Поширеність реакції на помідори серед людей з харчовою алергією оцінюється від 1,5 до 20%. З цією проблемою стикаються до 1,5% усього населення Північної Європи, 16% жителів Італії та 5,6% — Німеччини. У середньому у світі поширеність цього виду алергії оцінюється у приблизно 3%.

Люди з алергією на помідори також схильні до реакцій гіперчутливості на інші пасльонові, включаючи картоплю, тютюн, болгарський та червоний перець і баклажани.

Останні дослідження свідчать, що алергени томатів також вступають у перехресні реакції із:

• пилком берези,
• пилком злаків,
• вишнею,
• ананасом,
• бананом,
• горіхами,
• яблуками,
• гірчицею,
• персиком,
• іншими овочами й фруктами.

На щастя, більшість алергенів помідора розпадаються під час термічної обробки, але на деякі з них не діють ані висока температура, ані травний сік у шлунково-кишковому тракті.

Як виникає алергія на кетчуп

До таких алергенів, зокрема, відносять білки-переносники ліпідів (LTP). Вони проявляють алергенні властивості навіть після термічної обробки. Ці білки, які здатні викликати значні алергічні прояви, також відповідальні за наявність перехресних реакцій з латексом та персиком.

Результати одного з досліджень свідчать, що близько 20 % пацієнтів з IgE до білків LTP персика мають реакцію й на шкірку помідора.

Також вважається, що 2,2-4,3% людей, чутливих до латексу, виявляють алергічну реакцію й на помідори. Одне з досліджень показало, що крім LTP за перехресні реакції між помідорами та, наприклад, картоплею і латексом, відповідальний пататин — білок запасу, що міститься у цих плодах.

Алергія на білки перенесення ліпідів у томатах частіше проявляється у людей, які вже мають інші види харчових алергій. Цей вид гіперчутливості особливо поширений у країнах Середземномор’я. Наприклад, в Італії. Утім, українські лікарі також все частіше діагностують LTP-синдроми, тобто виражену чутливість до білків LTP з різних джерел у рослинній їжі.

Білки LTP здатні викликати такі симптоми, як ангіоневротичний набряк, задишка та кропив’янка, у 15% пацієнтів з алергією на томати та продукти з них.

Інші причини алергії на кетчуп

Але не лише помідори можуть бути причиною алергії на кетчуп. Оскільки цей продукт складається з кількох інгредієнтів, теоретично кожен з них може викликати ту чи іншу небажану реакцію.

Пшениця

Зокрема, це може бути пшениця. Алергія до неї — доволі поширений вид реакцій, який вражає близько 3,6% населення Європи. Це третя за поширеністю харчова алергія (після молочної та яєчної) у Німеччині, Фінляндії та Японії. Недаремно пшениця разом із іншими схожими зерновими входить до переліку 14 основних харчових алергенів.

За алергію на пшеницю відповідальні одразу чотири класи білків-алергенів:

• альбуміни,
• глобуліни,
• гліадини,
• глютен.

Реакція на пшеницю найчастіше розвивається в дитячому віці. Утім, з часом пацієнти переростають гіперчутливість до неї. В дорослому віці алергія на пшеницю пов’язана зі спадковою схильністю до цього захворювання, іншими видами алергій та астмою.

Частими симптомами при цьому виді алергії є дерматит, проблеми з травленням, набряк дихальних шляхів. Іноді в особливо чутливих людей вживання пшениці викликає анафілаксію. Ця потенційно смертельна алергічна реакція характеризується швидким розвитком набряку, у тому числі тканин навколо дихальних шляхів, що призводить до задухи, а також втратою свідомості й порушенням інших життєвих функцій.

Сульфіти

Ще однією причиною алергії на кетчуп можуть бути сульфіти. Це речовини, які природним чином містяться в деяких харчових продуктах і напоях.

В харчовій промисловості сульфіти використовуються як добавки для уповільнення потемніння та зміни кольору продуктів і напоїв під час їх виробництва, зберігання й розповсюдження. Сульфіти також помічні у запобіганні росту бактерій або грибків.

Сульфіти виділяють діоксид сірки, який особливо часто викликає негативні симптоми у хворих на астму. За деякими даними, понад 13% людей з астмою страждають від чутливості до сульфітів. Крім того ці речовини можуть викликати загострення симптомів у людей, які потерпають від кропив’янки та інших шкірних реакцій.

Якщо ви чутливі до сульфітів, то при виборі кетчупу звертайте увагу на відсутність у його складі таких компонентів:

• діоксиду сірки E220;
• сульфіту натрію E221;
• гідросульфіту натрію E222;
• метабісульфіту натрію E223;
• метабісульфіту калію E224;
• сульфіту кальцію E226;
• гідросульфіту кальцію E227;
• сульфіту калію, також відомого як бісульфіт (або гідросульфіт) калію, E228.

Оцет

Іншим чинником алергії є оцет, який часто використовується у кетчупі як консервант.

Інгредієнти оцту, до яких люди можуть відчувати гіперчутливість або непереносність, охоплюють уже згадані сульфіти, а також саліцилати, гістамін та власне оцтову кислоту.

Кожна з цих хімічних сполук здатна викликати у деяких людей симптоми алергії, від легких до важких. Крім того, підвищений вміст гістаміну в оцті може посилювати вираженість алергічних реакцій або ж викликати непереносність самого гістаміну.

Утім, анафілаксія, викликана оцтом, зустрічається зрідка й переважно пов’язана із сульфітами.

Оцтова кислота є одним з основних побічних продуктів, який виділяється під час бродіння етанолу або цукру. Однак вважається, що реакція на оцтову кислоту частіше пов’язана з її непереносністю й викликається вживанням цієї речовини у надмірних кількостях.

Щодо саліцилатів, то їх особливо потрібно остерігатися хворим на астму. Існують дані, що чутливість до саліцилатів можуть мати від 2 до 22% дорослих з цією недугою.

Ще одна група людей, більше за інших чутливих до саліцилатів, — хворі на запальні захворювання кишківника.

Гірчиця

Викликати алергію на кетчуп також може гірчиця. Вона входить до вже згаданого переліку 14 основних харчових алергенів. Основні алергени гірчиці — білки запасу, як і білки перенесення ліпідів, є термостійкими. Люди з астмою частіше за інших ризикують отримати негативну реакцію від вживання цієї добавки.

Симптоми алергії на кетчуп

Зазвичай виникають незабаром після вживання алергену. Основними проявами алергії є:

• шкірний висип;
• алергічний дерматит або кропив’янка;
• спазми в животі;
• нудота;
• блювота або діарея;
• першіння у горлі;
• кашель;
• чхання;
• хрипи;
• нежить;
• набряк обличчя, рота, язика або горла;
• анафілаксія (дуже зрідка).

У приблизно 10% людей з харчовою алергією може виникати гостра кропив’янка. Для хворих на неї помідори вважаються причинними продуктами.

Симптоми цієї хвороби зазвичай виникають одразу після контакту з алергеном: це повторювані висипання, сильний свербіж, набряк і почервоніння.

Діагностика та лікування алергії на кетчуп

Алергію на кетчуп можна визначити за допомогою шкірного прик-тесту або аналізу крові, який виявляє специфічні імуноглобуліни Е (IgE) до компонентів продукту. Універсальним у цьому сенсі є багатокомпонентний молекулярний тест на алергію ALEX.

Він дає змогу визначити гіперчутливість до 295 алергенів одночасно. До цього переліку входять і помідори, і гірчиця, і пшениця, і багато харчових алергенів, з якими ці продукти є перехреснореактивними.

У разі підтвердження алергії найкращим рішенням буде уникати як самого кетчупу, так і того його компонента, що викликає алергічну реакцію, у інших стравах.

Полегшити уже наявні симптоми допоможуть антигістамінні препарати. Місцеві стероїдні мазі можуть бути корисними при лікуванні алергічного висипу.

Утім, підібрати правильне лікування — дієту та лікарські засоби, які вам необхідні, може лише лікар-алерголог. Він зробить це, виходячи з результатів ваших аналізів.

За потреби і якщо підозра на алергію до кетчупу не підтвердиться, лікар може порекомендувати пройти й тест FOX (Food Xplorer). Це напівкількісний тест для визначення IgG-залежної гіперчутливості до 286 продуктів.

Дієта, яку лікар розробить на основі більшої кількості результатів аналізів, буде точнішою та кориснішою для вашого здоров’я.

Авторка – Ольга Литвенюк