Уявіть українську родину. Дмитро (Д) прийшов на консультацію до психолога (П) обговорити своє сімейне життя.
П: Чим ви заробляєте на життя, пане Дмитре?
Д: Я працюю інженером на заводі.
П: А ваша дружина?
Д: Вона не працює, вона домогосподарка.
П: Хто готує сніданок для вашої родини?
Д: Дружина, бо вона ж не працює.
П: О котрій вона прокидається?
Д: Рано, ще на світанку. Потрібно зібрати дітей: нагодувати, одягнути, простежити, щоб вони почистили зуби та взяли з собою все необхідне. Вона також прокидається разом з найменшим, змінює йому підгузки, годує грудьми і готує всім їжу.
П: Як ваші діти добираються до школи?
Д: Їх відвозить дружина, бо вона не працює.
П: Що вона робить потім?
Д: Їздить по продукти або на пошту, щоб оплатити рахунки. Іноді щось забуває, і їй доводиться ще раз їхати, з малюком. Коли повертається додому, знову годує малого, змінює йому підгузки, вкладає його спати, прибирає кухню, збирає прання, прасує речі, прибирає в домі.
П: А що ви робите ввечері, коли повертаєтеся додому?
Д: Відпочиваю, звісно! Я ж втомлююся: цілий день на роботі!
П: А що ваша дружина робить ввечері?
Д: Вона готує вечерю, годує нас усіх, миє посуд, прибирає кухню, стежить, щоб собаку вивели на прогулянку. Допомагає дітям із домашніми завданнями, вкладає їх спати, стежить, щоб почистили зуби. Протягом ночі вона прокидається, щоб погодувати меншого і змінити йому підгузки, якщо потрібно. Їй же не потрібно зранку вставати на роботу.
Жінка як сіль
Ця історія – про життя багатьох українських жінок, які щодня виконують незліченну кількість обов’язків, не маючи офіційного статусу «працівника», хоча їхній день не закінчується ні вдень, ні вночі. І це називається «не працює»?!
У домогосподарок немає офіційних дипломів чи сертифікатів, але їхня роль – одна з найважливіших у житті сім’ї. Цінуйте своїх дружин, матерів, бабусь, сестер, доньок – їхня праця безцінна.
Хтось одного разу запитав жінку: «А ти працюєш чи просто домогосподарка?»
Вона відповіла: «Я працюю дружиною 24 години на добу, мамою, дочкою, помічницею, кухарем, нянькою, прибиральницею, психологом і підтримкою – і я не маю відпусток чи лікарняних. Я працюю вдень і вночі, без зарплати… Але часто чую запитання: «А що ти робиш цілими днями?»»
Ця історія – посвята всім жінкам, які присвятили своє життя турботі про родину.
«Жінка – як сіль: ніхто не помічає її присутності, але без неї життя втрачає смак».
Радимо також прочитати:
- Я лише мама
- Мама і тато – синоніми чи антоніми? Про це варто задуматися
