19 вересня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять Благовірного великого князя Ігоря Чернігівського та Київського. За що його прирівняли до лику святих, – у публікації.
Яким був князь Ігор за життя
Святий Благовірний Великий князь Ігор був сином чернігівського князя Олега Святославовича, який був онуком великого Київського князя Ярослава Мудрого. Після смерті свого брата Всеволода Ольговича, який був київським князем, вступив на київський престол, але княжити йому судилося недовго – лише 12 днів.
Середина XII ст. – це час розквіту князівських міжусобиць й загострення боротьби за князювання у Києві між двома князівськими групами: Мстиславичами й Ольговичами. Між собою вони були близькими родичами – правнуками Ярослава Мудрого. Мстиславичі називалися за ім’ям свого батька — Великого князя Мстислава (1132), сина Володимира Мономаха (звідси й інша назва — Мономаховичі). Ольговичами називалися в честь князя Олега Святославовича (1115).
Після князювання в Києві Мономаховичів у 1138 році великокняжий престол посіли Ольговичі, зокрема старший брат князя Ігоря — Всеволод Ольгович, князь Чернігівський. Замість себе у Чернігові він поставив двоюрідного брата свого Володимира Давидовича і цим викликав невдоволення Ігоря. Князювання Всеволода у Києві тривало лише 6 років і було переповнене безперервними війнами. Відчуваючи кінець князювання, він обіцяв, що передасть його своєму братові Ігорю.
1 серпня 1146 року помер великий князь Київський Всеволод Ольгович. На Київський престол вступив Ігор Ольгович, його молодший брат. Кияни цілували хрест на вірність новому князю, Ігор цілував хрест на вірність Києву, проте досить швидко забули про свою обіцянку.
Із Переяслава кияни таємно покликали до себе князя Ізяслава Мстиславовича, внука Володимира Мономаха. Князь Ігор відчуваючи загрозу з Переяслава, попросив допомоги у Чернігівських князів, але через їхнє зволікання князь Ігор програв битву й потрапив у полон. Кияни стали на бік Мономаховичів, бо не любили Олеговичів.
- Українські князівни, які стали європейськими королевами
Був полоненим і став монахом
Захопленого в полон князя було вкинуто в так званий «поруб» – будинок без даху та вікон. Там полонений князь Ігор важко захворів. Він звернувся до Ізяслава зі словами: «Давно і в самому щасті хотів я посвятити душу свою Богу. Сьогодні в ув’язненні та при дверях домовини, чи можу бажати іншого?» Князь Ізяслав відповів йому: «Ти вільний, але відпускаю тебе лише через хворобу».
Благовірного князя Ігоря віднесли до келії й там лежав він 8 днів майже мертвий. Великий князь Ізяслав повелів Переяславському Єпископу Євфимію постригти Ігоря в схиму. На подив усім чернець Гавриїл (князь Ігор) повністю одужав й проводив своє чернече життя в Київському Cвято-Феодорівському монастирі.
В той же час брат Ігоря, Чернігівський князь Святослав, бажав помститись за брата, а тому Великий князь Ізяслав почав збиратись проти нього війною. Кияни, дізнавшись про його наміри, зібрались на віче й підтримали князя, проте хтось сказав: “Ми й раді йти, але згадайте, що ворог князя і народу Ігор не у в’язниці сидить, а живе спокійно в монастирі Святого Федора. Уб’ємо його й тоді підемо на Чернігів”.
Повсталі ввірвались у храм під час Літургії і, не зважаючи на вмовляння Митрополита, схопили князя Ігоря, який молився перед іконою Божої Матері, яка потім буде названа Ігорівською. Його потягли на розправу. Найбільше намагався захистити нещасного схимника брат великого князя Ізяслава — Володимир, проте з Благовірного князя Ігоря вже був зірваний чернечий одяг і його витягли з храму на вулицю.
«Горе тим, що живуть сьогодні, горе віку суєтному і серцям жорстоким!»
Князь Володимир відбив його від натовпу і заховав у будинку своєї матері, але озвірілі люди виламали ворота та вдерлись до будинку – князя Ігоря було безжалісно вбито. Сталось це в 1147 році. Жорстокість юрби було настільки великою, що навіть мертве тіло страждальця піддали побиттю і нарузі.
Його роздягнуте тіло тягли вулицями до торгової площі на Подолі й там залишили. Князь Володимир звелів ігумену Свято-Федорівського монастиря Ананії поховати князя Ігоря. Тіло Святого одягнули схимницький одяг і занесли до Храму.
Вночі у церкві дивно засвітилися самі свічки й лампади. Звершуючи похорон, ігумен Ананія промовив такі слова: «Горе тим, що живуть сьогодні, горе віку суєтному і серцям жорстоким!» Слова ці супроводжувалися грізним знаменням — громом і страшними блискавками. Народ нарешті зрозумів, що було вбито невинну людину через ненависть до його роду. Згодом досить швидко почалося шанування князя Ігоря як Святого й Мученика.
На другий день Святий Благовірний князь Ігор був похований у монастирі св. Симеона, на околиці Києва. У 1150 році Чернігівський князь Святослав Ольгович переніс мощі свого брата в Чернігів і поставив у Спаському Соборі.
Усі зрозуміли, що було вбито невинну людину через ненависть до його роду. А тому досить швидко почалося шанування князя Ігоря як святого й мученика.
Про “Ігорівську” ікону
З ім’ям святого князя Ігоря Чернігівського пов’язана назва чудотворного образу Богородиці – Ігорівська. Перед цією іконою князь молився в останні хвилини свого життя. До революції образ знаходився в Києво-Печерській Лаврі. У цей час місцезнаходження ікони невідоме. За допомогою до Ігорівської ікони звертаються люди, яких переслідують скорботи й гоніння і ті, що зазнали лиха.
Походження імені Ігор
Ім’я Ігор прийшло на Русь разом з варягами. Першим Ігорем, про якого згадують давньоруські літописи, був син Рюрика, який княжив у Києві в 912-945 роках. Він відомий кількома військовими походами (в тому числі на Константинополь), а також тим, що взяв у дружини княгиню Ольгу, згодом прославлену як рівноапостольна.
Молитва святому благовірному князю Ігорю Чернігівському та Київському
О святий угодниче Божий, страстотерпче благовірний, княже Ігоре! Ти з молодих років Бога возлюбив, премудрості тілесні, честь і славу князівську ні в що ж поставив і чернечого образу, ще юний роками, досягнув ти. До Бога Єдиного всією душею твоєю приліпився, і благе ярмо Христове на себе взяв, шляхом спасительним неухильно йшов ти навіть до смерті мученицької.
Заради цього вінчав тебе Господь, блаженний Ігоре, вінцем слави і прийняв у Свої Небесні чертоги. Де ти нині, невимовною славою і радістю насолоджуєшся у невечірньому дні Царства Христового, з ликами святих страстотерпців і всіх святих Бога за нас молиш.
Молимось тобі, святий Божий, припадаючи до чесного образу твого: молися за нас грішних і недостойних, випроси молитвами твоїми миру державі нашій, місту цьому (і святому храму цьому) благодаті та милості.
Церкву святу охорони молитвами твоїми від єресей, пастирям її випроси ревність і благочестя, всім же нам любов нелицемірну і терпіння подай, гріхів наших прощення, хвороб і всяких недугів зцілення. Покрий і збережи всіх нас від усяких бід, скорбот і напастей, і нехай, дякуючи, прославимо Святу Живоначальну Тройцю, Отця і Сина і Святого Духа, на віки віків. Амінь.
