вага

Зайва вага – це не завжди про лінь або про їжу

Ми часто боремося з тілом, не розуміючи, що воно — наш союзник. Іноді вага — це не жир. Це історія. Спогад. Спосіб вижити, коли інакше було неможливо. І справжня ціль — бути в контакті з собою. Тоді піде і вага.

Деякі жінки роками борються із зайвою вагою, хоча добре розуміють, як працює харчування, фізична активність, обмін речовин, гормони… Вони проходили дієти, марафони, терапії, а результат — тимчасовий або відсутній. І дуже часто у цій точці з’являється питання: “Що я роблю не так?”

І справа тут не лише у фізіології. Дуже часто вага — це не про їжу. Це про досвід, біль, адаптаційні механізми психіки. І тоді тіло перестає бути лише тілом. Воно стає носієм історії, реакцій, захистів, які сформувалися тоді, коли іншого способу вижити не було.

Деякі причини, через які тіло може “тримати” вагу

1. Тіло як захист після травми

Після насильства, приниження або порушення тілесних меж психіка часто реагує захистом. І жир тут — це не лише енергетичний запас, а й бар’єр. Часто підсвідомий. “Не підходь до мене. Мені досі небезпечно”.

2. Коли тіло бере на себе функцію кордонів

Якщо в дитинстві чи дорослому житті жінка не мала права на “ні”, тіло буквально формує цю відстань. Воно відокремлює. Навіть тоді, коли сама людина ще не навчилася це робити словами.

3. Вага як результат хронічного стресу

Кортизол, гормон стресу, блокує здатність організму спалювати жир. Тривале виснаження, недосип, емоційна напруга — тіло не худне в такому режимі. Воно готується до “виживання”.

4. Тіло тримає вагу після втрати

Втрати — дитини, батьків, себе, минулого життя — часто залишають порожнечу. Тіло намагається “утримати” себе в реальності, не розсипатися. І робить це буквально: набирає масу, вкорінюється.

5. Конфлікт із тілом

Якщо жінка сприймає себе як “недостатню”, “не таку”, якщо живе у війні зі своїм тілом — воно не стане партнером. Тіло не довіряє тому, хто його карає. І тримає вагу як форму спротиву.

6. Пам’ять про материнство

У підсвідомості жінки тіло, яке народжувало, годувало, виношувало — не завжди готове “відпустити” цей стан. І вага може бути знаком зв’язку з досвідом материнства, навіть якщо діти вже дорослі.

7. Страх бути помітною

Худнути — це знову з’явитися в полі зору. А в ньому — небезпека, оцінка, конкуренція. Тіло може затримувати зміну, бо “зараз не час”. Психіка ще не готова.

8. Коли їжа — єдине дозволене задоволення

Там, де багато заборон: на відпочинок, сексуальність, свободу — їжа залишається останнім безпечним задоволенням. І тіло захищає цю опору.

9. Бунт проти контролю

Якщо все життя вас виховували як “правильну дівчинку”, яка “мусить бути стрункою”, тіло може бунтувати. Підсвідомо. Бо воно — не про картинку. Воно — про вас.

10. Вага як контейнер болю

Тіло запам’ятовує досвід токсичних стосунків, образ, зради. Воно іноді “носить” цей біль. І поки історія не проговорена — вона живе в тілі.

11. Втрата контакту з тілом

Коли жінка не відчуває, чого хоче її тіло, коли немає зв’язку з бажаннями, голодом, сексуальністю, складно “повернутися до себе”. Тоді схуднення стає зовнішнім проєктом, а не внутрішнім вибором.

12. Заморожений стан

Після тривалого стресу психіка часто входить у “заморозку”. Ніби не бій і не втеча — просто зупинка. У такому стані тіло тримає все: і вагу, і енергію, і слова, які не були сказані.

13. Несвідомий страх змін

Іноді “ідеальне тіло” означає нові очікування, нову відповідальність, нову вразливість. І психіка каже: “Не хочу змін, тут безпечніше”.

14. Підсвідомий протест

Вага може бути формою спротиву соціальним очікуванням. Патріархальній нормі “будь гарною, мовчи, догоджай”. І тоді кожен кілограм — як тихий, але впертий акт протесту: “Я не зобов’язана відповідати вашим уявленням”.

15. Втома від нескінченного вдосконалення

Іноді вага — це останній фрагмент себе, який ще не зачепили. Тіло тримає її як пам’ять: “Я ще існую. Не чіпайте. Я втомилася”.

Ми часто боремося з тілом, не розуміючи, що воно — наш союзник. Іноді вага — це не жир. Це історія. Спогад. Спосіб вижити, коли інакше було неможливо.

У терапії ми не женемося за ідеалами. Ми повертаємо жінці право бути в тілі, відчувати його, не боятися змін.

Схуднення — не мета. Справжня ціль — бути в контакті з собою. Почути, на що тіло реагує. І чому воно досі тримає вагу.

Бо перш ніж змінювати тіло, варто запитати: “Що воно намагається мені сказати?”

Радимо також прочитати:

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook