Здоров'я та краса Консультація лікаря

Від кашлю до менінгіту: що варто знати про менінгококову інфекцію

Менінгококова інфекція є тяжким, переважно дитячим захворюванням. Діти до 5 років становлять понад 70 % усіх хворих. За статистикою, кожен десятий хворий помирає. Тому про це захворювання варто знати більше.

Менінгококова інфекція (МІ) — інфекційне захворювання, що передається повітряно-краплинним шляхом і має різні клінічні прояви (від безсимптомного носоглоткового носійства до генералізованих форм із високою летальністю), – повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ України.

Менінгококові інфекції є тяжкими, переважно дитячими захворюваннями. Щороку у світі реєструють близько 300 000 – 500 000 випадків МІ, зокрема 10% – летальних. Найвищий рівень захворюваності — серед дітей до 1 року. Зокрема, 2019 року в Україні було зареєстровано 299 випадків менінгококової інфекції (50 — у дітей до 1 року).

Збудником МІ є менінгокок (Neisseria meningitidis). Виявлено 13 серогруп Neisseria meningitidis, 6 з яких (A, B, C, W, X і Y) можуть спричиняти епідемії. У навколишньому середовищі бактерія нестійка і швидко гине поза організмом людини.

Джерелом інфекції є люди — носії збудника. Збудник передається із краплями слизу під час кашлю, чхання, розмови.

Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні. Основними клінічними ознаками МІ є менінгіт і сепсис. Менш поширені артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжує тріада симптомів: гарячка, головний біль і ригідність потиличних м’язів. Досить часто наявні сплутана свідомість, нудота, блювота, світлобоязнь.

Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується гарячкою і геморагічним висипом. Часто супроводжується септичним шоком, порушенням згортання крові (ДВЗ-синдром) та поліорганною недостатністю.

Менінгококову інфекцію можуть діагностувати під час клінічного огляду хворого і подальших лабораторних досліджень змивів з носової частини горла, мокротиння, крові, спинномозкової рідини.

Природна сприйнятливість людей висока, але наслідки інфікування залежать як від властивостей збудника (вірулентності), так і від резистентності ураженого організму. Після перенесеної хвороби зберігається тривалий імунітет.

Вчасна і адекватна терапія дає змогу врятувати життя пацієнта і визначає сприятливий прогноз. Головним у лікуванні менінгококової інфекції є усунення причин розвитку захворювання.

Основним профілактичним заходом МІ є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота серед населення. У період сезонного підвищення захворюваності слід обмежити відвідування місць із великим скупченням людей.

Специфічна профілактика МІ актуальна у країнах з високими показниками захворюваності. Планова вакцинація проти цієї інфекції включена до національних календарів щеплень Бельгії, Великої Британії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини тощо. В Україні щеплення від менінгококової інфекції належить до рекомендованих. Вакцинацію дорослих і дітей роблять з метою профілактики, а також за епідемічними показаннями.

Дата публікації: 06.04.2021 img Поділитися