камінний хрест

Камінний хрест береже село від нечисті і вказує на скарби

Біля міста Володимира стоїть 800-річний камінний хрест. Біля нього просять про дощ і народження дітей. А за легендою, його тінь вказує на місце, де заховані скарби.

Святе намолене місце вабить чорних археологів

На березі ріки Луги між хатами села Зимного височіє витесаний з брили двометровий камінний хрест – під його раменами колись міг проїхати вершник. Нині 800-літній хрест на третину вгруз у землю, де, за переказами, похований давньоруський дружинник Клим Христинич. Хоробрий воїн Данила Галицького грудьми затулив князя від вбивчої стріли. Тепер спочиває біля древнього міста Володимира. Тінь вказує на закопані скарби.

Камінний хрест, датований 1218 роком, споконвіку оповитий легендами. Переповідали, щороку в ніч на Юрія виходить з-під могили давньоруський воїн. Мечем відганяє русалок із Луги, зітхаючи простромленими стрілою грудьми. Є давня традиція: на Юрія тут правлять службу. Чому біля хреста і в той день – ніхто не знає.

Старці казали, що хрест – то оберіг села від нечисті, каже тутешній господар Степан Ігнатович. Привидів тут немає, бо хрест – сила Божа. Місце намолене і монастир поряд. А ось шукачів скарбів вистачає, по головах один одному ходять. За легендою, опівдні тінь від хреста нібито вказує на заховані скарби. Мовляв, їх закопали на Сухій дорозі – древньому броді-переході через ріку Лугу в напрямку Галича.

Про Суху дорогу згадується в Іпатіївському літописі. Обабіч неї відбулася битва між військом Данила і польського князя Лєшка Білого, коли загинув дружинник Христинич. Це єдина переправа з крейдовим дном, хоча всюди болотиста місцина з торф’яниками.

Такі легенди для «чорних археологів» – це заклик до дій. Святе місце перерили вздовж і впоперек. Благо, не чіпали хреста.

Сім загублених скарбів, які ще можна відкопати на території України

Дослідники досі шукають курган дохристиянських часів

Могилу досліджував хіба доктор історичних наук, професор зі Львова Святослав Терський. Він визначив точну висоту хреста, знайшов муровані склепи з похованнями. Але пізніші – не княжої доби.

Для хреста лупали скелю в Карпатах. До розкопок Терського не було точних описів. Напевно, він першим заглибився під хрест, підкопавши збоку. З’ясував, що хрест був вищий – під раменами міг проїхати вершник. Хрест за віки повернувся в землю, бо камінь має велику вагу. У раменах є заглибини, де могли бути святі ікони, а посередині – образ святого, каже краєзнавець. За словами Юрія Ліщука, князь Данило замовив той хрест далеко звідси. На Волині таких каменів не було. Абсолютно цільний моноліт, висічений зі скелі, обтесаний і привезений із Карпат, запевняє дослідник.

Нині важко дізнатися: стояв хрест на кургані, насипі чи при дорозі. Ландшафт так разюче змінився, що науковці тут досі шукають 500-могильний курган дохристиянських часів. А в XV-XVІ століттях навколо хреста розташували кладовище. До всього бракує повноцінних розкопок і вивчення цього місця. Практично, крім пошуків у 1930-х українського науковця Олександра Цинкаловського, ніхто не мав можливості досконало заглибитися в древні нетрі.

Якщо досліджувати, то досліджувати. Але вся біда, що місце забудоване хатами і хлівами. Куди не глянеш – людські городи. Хоча якби була державна експедиція, відповідне фінансування, то можна багато чого повернути історії, впевнений Юрій Ліщук.

До хреста йдуть бездітні й прохачі дощів

Нинішній стан цієї офіційної пам’ятки архітектури бажає ліпшого. На відміну від сьогодення, хрест здавна шанували в Зимному. Моєї дружини тут прабаба жила. Завжди пригадувала, як за царизму сюди ходили молитися; коли хресним ходом, коли із прощею. І не лише через те, що поряд кладовище. Люди шанували це місце, а хрест вважали символом святої віри та історичною спадщиною, каже краєзнавець.

Часто до хреста приходили безплідні жінки, щоб помолитися про майбутніх дітей. Бо, за однією з легенд, хрест у Зимному встановила вдова князя Романа і матір Данила Галицького – княгиня Анна, яка згодом пішла в монастир. Відтак безплідні жінки просили в заступниці народження діток.

Якщо паломництво жінок можна пояснити легендою, то незвіданим залишається традиція правити службу біля хреста, щоб викликати дощ. Дослідники припускають: то відголоски давнього дохристиянського звичаю. Чому саме біля надмогильного хреста давньоруському воїну Христиничу – невідомо.

Дев’ять оберегів, які колись були в кожній хаті

Також досі незрозуміло, чому щороку на Юрія тут правили службу. До речі, неподалік була Юріївська церква – де нині трапезна Зимненського монастиря. Можливо, є якийсь зв’язок, кажуть волинські краєзнавці.

Паломники і туристи мають вільний доступ до хреста. Приїздять і дивуються байдужому ставленню до автентичної пам’ятки. Її немає в жодному з туристичних путівників. До всього стоїть 800-літній хрест між городами, ледь помітний з-за сусіднього хліва. Підривають його кури і бродячі пси, сипле сухе гілля з дерев. Благо, земля у підніжжя скопана і висаджені квіти. То монахині з монастиря доглядають, обіцяли тут капличку поставити, каже чоловік на городі. А наша влада казала, що лавки і бесідка будуть. Якось приїхало навіть начальство з Володимира-Волинського. Довго фотографувалися біля хреста. Потім позалазили в машини і поїхали. Ото вся їхня робота.

Автор – Роман Жижара

З архіву газети “Сім’я і дім”

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook