Церковне розлучення є процесом, при якому одна чи обидві сторони подають заяву до церковних властей про розлучення за релігійними нормами.
Цей процес відрізняється від цивільного розлучення, яке впливає на юридичний статус подружжя згідно з законами держави.
Процес церковного розлучення відрізняється в різних церковних традиціях. У католицькій церкві процес церковного розлучення зазвичай містить дослідження духовного і психологічного стану осіб, що уклали шлюб, а також дослідження фактів, що стосуються укладання шлюбу.
Як правило, церковне розлучення потребує спеціальної процедури та може зайняти декілька місяців або навіть років.
Шлюб є священним обов’язком
У католицькій церкві процес церковного розлучення називається “неможливість пожиттєвого разом”. Основною ідеєю цієї процедури є те, що шлюб є священним обов’язком, і розлучення розглядається як останній захід, коли є вагомі підстави для його дозволу.
Більше про те, за яких умов можна отримати церковне розлучення розповів отець Йосафат Бойко, настоятель парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях.
“Ми інколи можемо чути «нам треба церковний розвід, куди піти та що підписати?». Але такого поняття як «церковне розлучення» в природі взагалі не існує.
Є документ і ціла процедура через церковний суд як визнання недійсності шлюбу. Люди занадто легковажно говорять про церковне розлучення і прирівнюють до цивільного розлучення. А це є кардинально різні речі.
Священники, які працюють у церковному суді та хочуть мати спокійну совість перед Богом, дають таке рішення на основі свідчень, показів, присяг всіх людей, які в тому залучені.
Тоді можуть визнати певне вінчання недійсним, а це можливо лише, якщо в момент складання шлюбу була певна перешкода, яка зробила цей шлюб недійсним”.
Як визнати шлюб недійсним?
Як продовжує священник, на недійсність шлюбу впливає не те все, що сталося вже після вінчання, а те, що було до моменту складання шлюбу. І за те, щоб підготувати та пояснити все нареченим відповідальний священник.
“Вінчаючи, він має мати впевненість і спокійну совість в тому, що шлюб є дійсним. Дуже важливо вияснити, чи немає якоїсь перешкоди.
Щоб визнати шлюб недійсним ця перешкода повинна бути, зокрема пов’язана з розумом одного із наречених, свідомістю. Вони мають чітко розуміти, які зобов’язання беруть на себе.
Якщо є проблема з волею людини, якщо її хтось змусив до такого рішення — це причина. Також якщо хтось із молодят до вінчання приховав свою психічну хворобу, тобто обманув, або ж хворобу зі сфери статевого життя: якщо десь трохи підлікували, приховали і шляхом обману, щоб ніхто не знав, хтось із наречених ввійшов у шлюб — все це теж причина. Суд це розглядає.
Ніколи не можна так легко сказати, що, мовляв, «мені дали церковне розлучення», бо такого немає. Знову ж таки, є визнання недійсності шлюбу, за яким завжди повинна бути дуже поважна причина”.
