
Маріуполь… Він ще живий! Маріупольці мають жити!
“Я виходжу надвір у перервах між бомбардуваннями. Мені треба вигуляти собаку. Мій двір серед багатоповерхівок тихий і мертвий. Я вже не боюся дивитися довкола. Навпроти догоряє під’їзд сто п’ятого будинку. Полум’я зжерло п’ять поверхів і повільно дожовує шостий”.


















