Волонтерка із позивним “Пташка” стала відомою на всю Україну. Адже разом з військовими перебувала на Азовсталі і надавала допомогу пораненим. І підтримувала бойовий дух побратимів піснями. Ось що про “Пташку” розповіла мама.
Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий вoїн, що прославився своєю нечемністю і жopcтокістю.
Минуло понад тридцять років, а ця історія продовжує смішити сумних, заклопотаних нестатками та війною українців. І ви прочитайте та усміхніться!
У одного віруючого чоловіка був невіруючий син. Батько переживав сильно, але ніяк не міг прищепити юнаку релігійність.
Дуже правдиві слова! Прочитайте обов’язково!
Навіть найменші добрі справи роблять життя кращим. Допомагаючи комусь, ми не стаємо святими. Ми стаємо нормальними!
Люди – наче горіхи… Прочитайте цю коротку мудру притчу – і ви багато чого зрозумієте.
Прочитайте цю притчу. Вона навчить вас правильно формулювати свої бажання. Так, щоб вони справді збувались.
Прийшов лист з окупованого Херсона: “Наташа, передайте всім, що Херсон – це Україна! І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. Тому що це наші імена…”
Його легко впізнати у натовпі: він завжди у червоній шапочці, яку йому 30 років тому зв’язала дружина. І це тільки одне з дивацтв цього норвезького мільярдера, якому от-от виповниться 99 років.
Лікар намагався якомога делікатніше повідомити погану новину. Він намагався пояснити батькам, що ситуація з їхнім сином безнадійна, що навіть молитви не допоможуть… Але вони вірили!
Це щоденник 8-річного хлопчика з Маріуполя. Його прості дитячі слова пробирають тіло до мурашок. Його варто прочитати кожному і надрукувати в усіх підручниках світу, щоб всі наступні покоління знали і відчували той біль…
Тільки з роками починаєш розуміти, що таке село, дача і город. Від цієї історії на душі стає тепло, як у дитинстві…
“…І жили вони довго та щасливо, усі їхні мрії збувалися, а щастя й кохання ніколи не покидало їхньої домівки…” – Дмитро закрив книгу, поклав собі на коліна і поцілував сонного сина у чоло. Щастя іноді дається дуже дорогою ціною…
“Я все одно чекала на тата… Піду на дорогу, сяду коло плота і жду, що він буде йти, а я впізнаю. Плачу, не раз так і засну під корчем. Пізніше вже зрозуміла, що тато не прийде – його розстріляли!”
Що ж то за мати, яка думає про себе, зовсім дурна. У нашому суспільстві, особливо в поколінні наших батьків, було соромно жінці думати про себе. Це був сором, вплив загниваючого Заходу. А коли жінці думати про себе? Треба ще дітей на ноги ставити! Працювати на двох роботах, приходити додому, поратися
“Знайте, що в житті ви будете терпіти багато невдач – і це нормально. Не нормально – це опускати руки у важкі часи. В цей час потрібно голосно заспівати і широко усміхнутися. Дійте! Несіть добро, надихайте інших і ніколи, ніколи не здавайтеся!”
Якщо у вас теж бувають такі думки – “за що мені це покарання?” – обов’язково прочитайте цю історію і все зрозумієте.
Зараз уся Україна звертається до небес у нескінченній молитві: Господи, збережи життя наших героїв-захисників! Нехай повернуться додому живими!
Нерозпродані кухні від виробника майже задарма! Встигни купити! Пошукова Реклама
Нерозпродані кухні від виробника майже задарма! Встигни купити! Пошукова Реклама
Нерозпродані кухні від виробника майже задарма! Встигни купити! Пошукова Реклама
Нерозпродані кухні від виробника майже задарма! Встигни купити! Пошукова Реклама
Публікації на сайті мають винятково інформаційно-довідкову ціль і не є медичними рекомендаціями. При перших ознаках захворювання зверніться до лікаря! Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я! Копіювання будь-яких матеріалів або їх частин, розміщених на сайті “Сім’я і дім”, дозволяється лише за умови прямого і відкритого для пошукових систем посилання на simya.com.ua
© Агенція медіа-технологій «СІД ІНФОРМ», 2003-2023 . Усі права захищені.
