На узбіччі дороги, що вела до міста, сиділа стара жінка. До неї підійшов мандрівник і спитав:
– Що за люди живуть у цьому місті?
– А які люди у твоєму місті? – і собі зацікавилася жінка.
– О, жахливі! – обурено відповів мандрівник. – Брехуни, шахраї, нездари – нікому не можна довіряти. Радий, що пішов звідти.
– Ти побачиш, що в цьому місті люди точнісінько такі самі, – відповіла стара жінка.
Невдовзі до неї прийшов інший мандрівник, який також спитав про людей, що живуть у цьому місті.
– А які люди у твоєму рідному місті? – спитала вона.
– О, чудові! – вигукнув мандрівник. – Милі, чесні, добрі, працьовиті. Я мав велику честь жити з ними. Я так шкодував, коли покидав їх.
– Ласкаво просимо! Ти побачиш, що в цьому місті люди точнісінько такі самі, – відповіла стара жінка.
А які люди живуть у вашому місті?