А ви вірите у казки? Таке буває, що казки трапляються у житті та іноді життя саме нагадує сучасну казку. От тільки її фінал буває непередбачуваний…

Жили-були сучасні дід з бабою

Жив дід зі своєю бабою біля самого синього моря. Взагалі-то за сучасними мірками старими їх ніхто б не назвав – це були бадьорі, життєрадісні пенсіонери. Дід захоплювався спортивною риболовлею і цілі дні проводив зі спінінгом на пірсі, а баба ходила мало не на всі гуртки «Активного довголіття» то пряла пряжу, то вивчала китайську грамоту. Навіть ірландські танці почала танцювати.

І ось одного разу дід зловив рибку. Хоча зір у нього був вже не дуже, за блиском луски він запідозрив, що рибка не з простих. А вже коли вона залаялася людським голосом, будь-які сумніви відпали. Так рибка і сама підтвердила – так, є родичкою тієї самої, Золотої, правнучкою в якомусь там коліні; і в родині їх з прабабусиних часів суворо дотримуються правила до берега не підпливати, але ось поплутав чорт… Тут рибка похмуро сказала дідові:

– Коротше, став свої вимоги, і все, розбіглися.

Дід, звичайно, хотів благородно відпустити рибку, тим більше що справжній рибалка-спортсмен так чинити і повинен, але вчасно згадав сюжет і сказав, що йому треба дізнатися думку дружини.

– Порадитися з шефом? – розуміючи посміхнулася рибка. – Давай-давай. Гукнеш мене, як повернешся.

Баба дуже зраділа, що у неї чоловік такий НЕ егоїст. Вона відразу сказала, що ніяких матеріальних благ їм не потрібно, а їй самій хочеться тільки одного – стати красунею. Бажано, щоб гарнішою за всіх. І дід знову вирушив на берег.

Говорячи об’єктивно, баба і так була жінкою привабливою. Хоча вік, звичайно, вже відчувався, вона зберегла струнку фігуру, приємну посмішку і виразні очі. Але – ніякому суб’єкту не дано дивитися на себе об’єктивно, і баба не була винятком. Рибка анітрохи не здивувалася її бажанню, але попросила діда уточнити параметри, щоб не помилитися.

Нагода, якою гріх не скористатися!

Треба ж, яка відповідальна, подумала баба і перестала сумніватися – спочатку щось їй все це здавалося розіграшем. Звичайно, таку унікальну можливість треба було використовувати з розумом, тому що в разі чого пред’явити претензії рибці було б важко. Тому стара проаналізувала своє бажання і виділила три головні складові.

По-перше, нова зовнішність повинна була сподобатися їй самій. По-друге, треба було врахувати і вимоги чоловіка, цього потребувала елементарна ввічливість, все ж таки стільки років разом. Ну а по-третє, не хотілося втратити індивідуальність, яка, як відомо, є обов’язковим компонентом справжньої краси. І вона почала з того, що переглянула в інтернеті безліч фотографій актрис, моделей, співачок та інших зірок, щоб знайти собі відповідні зразки. Потім стала задавати старому обережні питання, які жінки йому подобаються, але той відмахувався і взагалі не відривався від опису нової моделі спінінга. Баба навіть трохи образилася, але в глибині душі відчула велике полегшення – раптом би він зізнався, що йому подобаються негритянки?

І вона повернулася до інтернету і вирішила пошукати чоловічі вимоги сама. Але на цей запит відкрилися такі непристойні сайти, що вона закрила ноутбук, як каструлю з киплячою смолою. Трохи заспокоївшись, вона спробувала зосередитися на збереженні індивідуальності, розклала на столі свої старі фотографії та почала їх розглядати. Але після співачок і моделей власна індивідуальність здалася їй настільки непривабливою, що таку не варто було й зберігати.

Баба розуміла, що рибка довго чекати не буде. Мабуть, до задачі треба було підійти більш приземлено, а не просторікувати з уподобаннями і індивідуальностями. І вона пішла на сайти пластичних хірургів подивитися, що конкретно можна зробити, наприклад, з носом або з губами. І особливо з шиєю. Тут справа пішла жвавіше. Остаточний список удосконалень вклався всього в одну сторінку і ще на двох сторінках примітки. Про всяк випадок стара роздрукувала і кілька фотографій пацієнток до і після хірургічного втручання – все-таки невідомо було, наскільки рибка знайома з нинішніми медичними технологіями. Оскільки спільної мови з чоловіком не знайшла, вона віддала йому інструкції для рибки в запечатаному конверті.

І ось пішов дід до синього моря, а баба з дзеркалом в руці сіла біля вікна – хвилюватися.

• Тепла історія про турботу і кольоровий светр

– Ну, дід, ти в своєму розумі? – розреготалася рибка, побачивши конверт. – Як я роздруковувати щось буду? Плавниками, чи що? І намокне все відразу. Давай-давай, сам відкривай і читай.

Старий, звичайно, не хотів читати те, що йому не призначалося. Але що було робити? Він розірвав конверт, дістав лист і тут зрозумів, що прочитати все одно не зможе – окуляри залишилися вдома, він їх ніколи на риболовлю не брав.

– Що я тобі, Соколине Око, чи що? – розсердився дід. – Не можу я вже без окулярів читати. Зроби мені зір як у двадцять років, тоді і поговоримо.

– Так елементарно, – сказала рибка, і старий тут же прозрів і від подиву закліпав очима. – Тільки за бажаннями ми тепер з тобою в розрахунку.

– Стривай! – закричав старий. – А як же жінчин список?

– Живемо у двадцять першому столітті, діду, – відповіла рибка, – нині, щоб ти двадцять разів туди-сюди ходив, як в першоджерелі, ніхто чекати не буде. Темпи знаєш, як виросли? Так що учись дивитися в обидва, тим більше зір у тебе тепер ого-го!

І рибка пішла в глибоке море, плеснувши по воді хвостом.

• Життєва історія про те, як стати щасливою

Ото фото!

Дід з листом довго стояв на березі. Читати він нічого, звичайно, не став, тільки фотографії подивився – так, щоб зір перевірити. Фотографії виявилися такими страшними, що він викинув їх у найближчу урну разом з інструкціями. Треба було повертатися додому.

– Що ж я їй скажу, мучився бідолаха по дорозі. Але придумати нічого так і не зміг, а брехати не хотілося.

А баба весь цей час поглядала в бік моря і намагалася збагнути, в який же момент відбудеться перетворення. У казці про це прямо не говориться. Вона раз у раз поглядала в дзеркало, але поки ніяких змін не помічала. Нарешті, коли вона зовсім змучилася від очікування, дід повернувся. Голова його була опущена, спина згорбилась, і виглядав він до того нещасним, що баба злякалася, чи не захворів, кинула дзеркало і вигукнула:

– Господи, що з тобою? Тиск? Серце?

Дід підняв голову – і отетерів.

– Яка ти красуня! – вигукнув він захоплено.

І баба відразу зрозуміла – ось воно, чудо! Здійснилося все-таки! Вона схопила дзеркало, уважно придивилася у відображення, перевела очі на старого і запитала:

– Точно красуня?

Але помилитися в його погляді було неможливо. І баба від щастя закрутилася по кімнаті і вибила капцями ірландський дріб.
Що саме стало причиною цієї метаморфози, так і не вдалося з’ясувати. Чи то дід дивився тепер на бабу очима двадцятирічного хлопця і бачив її такою ж, як у їхню першу зустріч; чи то вони обоє поглянули, нарешті, один на одного після довгої перерви, коли він пропадав на рибалці, а вона розбиралася в китайській грамоті. Або, може, рибка все-таки вирішила підійти до питання не формально, а по-людськи?

А тільки живуть відтоді дід і баба душа в душу і навіть на ірландські танці іноді разом ходять. Це, до речі, і для здоров’я корисно…

Автор – Е. Абдул