“Війна зимою і війна улітку – дві зовсім різні війни, – каже військовий, який їде на передову. – Моя дорога на фронт іде повз могили моїх рідних, котрі померли від Голодомору. Вони дивляться з того світу, як я їду на цю давню війну”.

Тамарі 33 роки. У неї трирічний син. Вона – вдова: її чоловік загинув, захищаючи Україну. Її слова має почути кожен, аби не завдавати іншим ще більшого болю, аби замість підтримки – не зранити.

“Мені 33 роки, а я не вмію робити того, що робить моя дитина у сім”, – каже мама особливого хлопчика із синдромом геніальності.

У першому пакеті – інтелект, до нього на додачу – жалість, співчуття, прийняття, любов. Грамів триста-чотириста, не більше. Другий пакет абсолютно безкоштовний: тупість, до неї бонусом йде байдужість, ненависть, заздрість. Вам який пакет?

А з чим асоціюються у вас міста, в яких ви живете? Мені, наприклад, Луцьк схожий схожий на Нью-Йорк, якого я ніколи не бачила, але який існує в моїй уяві, виплеканій американськими фільмами.

До Нового року треба розібрати захаращену комору. Коли захочете побачити, що таке вересень, а потім жовтень, а згодом листопад, потрібно потрапити сюди. Сьогодні плакалося. Напевне, за коморою, за недомріяними мріями, яких так тепер не вистачає.

У свої 22 хлопець повен життєвих сил та мужності, адже з початку війни йому довелося побувати у найгарячіших точках на фронті. Там побачив те, чого не транслюють по телеекранах.