Картини Марії Примаченко настільки вражають і такі неповторні, що ви точно впізнаєте їх серед мільйона інших. А чи багато ви знаєте про життя художниці?

Ольга Бартиш зібрала цікаві факти про життя художниці Марії Примаченко.

Чотири класи освіти і раптова слава

На відміну від художників, які потерпали від радянського режиму, політика союзу лише допомогла Примаченко. Оскільки треба було всіх вирівняти, в 30-х роках влада взялася за таланти з народу. Марію помітили і запросили на навчання в майстерню при Київському музеї українського мистецтва. Це стало вирішальним моментом в її подальшому художньому житті.

Іншої художньої освіти Марія не отримала. А звичайної загальноосвітньої школи закінчила лише 4 класи.

Уже на першій виставці, і одразу республіканській, картини Примаченко виставлялись в окремому залі.

Жінці тоді було 27.

Україна, росія, Польща, Франція, Чехія – виставки відбувались одна за одною. Слава прийшла раптово.

У Парижі картини Примаченко бачив іспанський художник Пабло Пікассо і був вражений. Подейкують, що він назвав Примаченко геніальною і сказав, що якби вона жила у Франції, то могла б перевершити його самого у популярності.

Слава нічим не змінила життя Марії. Усі свої 88 років вона прожила в рідному селі Болотня на Київщині та навіть не їздила на всі ті виставки.

Примаченко все життя малювала на простому ватмані звичайною гуашшю, аквареллю та пензликами з котячої шерсті.

Вона була з творчої сім’ї: мати – вишивальниця, батько – тесля. Любов доні до малювання була прийнятою і підтриманою.

Свій шлях художниця почала з малюнків на піску та з глини. Ось як вона сама розказувала: «Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату».

Сусідам сподобалась хата Примаченків та й почали собі замовляти. Першою оплатою за розпис чужої хати було порося. Саме завдяки тій свині родині пізніше вдасться вижити в голодні часи.

Крім розпису хат та картин, Марія славилась в селі майстерно вишитими сорочками та дивовижними весільними виробами з тіста.

Якось в Києво-Печерській лаврі Марія зустріла одного молодого лейтенанта, що виявився родом з сусіднього села. Той хлопець невдовзі став чоловіком художниці. У них народився син Федір.

Але жила пара в цивільному шлюбі, чомусь одразу офіційно вони не побралися. А потім вже й не встигли. Через 5 років подружнього життя чоловік пішов на війну та не повернувся.

Після смерті чоловіка Марія не малювала більше десяти років.

Художниця користувалася милицями і мала протез на одній нозі. Причиною став поліомієліт, яким вона перехворіла в дитинстві. У той час від цієї хвороби майже не було шансів вижити або ж не лишитись паралізованим, дівчинці ж пощастило.

Примаченко малювала лівою рукою, але все інше робила правою.

Спершу художниця давала своїм картинам короткі назви, а потім почала підписувати довгими реченнями:

Примаченко малювала не лише квіти та казкових звірят. Вона порушувала також важливі проблеми того часу:

репресії (“Дикий звір”), голодомор ( “Та звірина йде й дрімає собі, їсти шукає, то й наряди не на умі, коли їсти хочеться, то нічого не хочеться”), Чорнобильська катастрофа (серія робіт).

Була ілюстраторкою до дитячих книг.

Вчила дітей малювати.

Померла в рідному селі 25 років тому.

Марія встигла намалювати близько тисячі картин. Більшість з них зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві.

У будинку Примаченків жив син з дружиною та двома синами. Одного разу їх пограбували, винесли 77 картин, кожна з яких коштувала щойнайменше 10 тис доларів. Пізніше частину з них вдалось повернути

Федір теж був досить успішним художником-примітивістом. Помер незадовго після того пограбування, похований поруч з мамою в рідному селі.

Один із синів Федора зараз захищає Україну, є добровольцем та тероборонівцем. Петро Примаченко теж художник, малювати його навчила бабуся. Його майстерня в її хаті, сам же живе поруч, в селі Іванків.

Авторські права на використання зображень картин Примаченко часто порушуються. Найгучніший скандал стався у Фінляндії. Якось помітили, що літак компанії FinnAir має на собі зображення, що дивно схоже на картину Примаченко “Щур у дорозі”, такий же ліс, тільки без щура. Спершу плагіат заперечувався, але після гучного розголосу фірмі, що розробляла зображення, довелося визнати брехню та публічно попросити вибаченя. Ліс з літака стерли. Цей скандал додав художниці ще більшої слави у світі. У вікіпедії з’явилася сторінка про Марію Примаченко фінською мовою.

На честь художниці названий астероїд № 14624, що знаходиться між Марсом та Юпітером.

За 500 тисяч доларів фонд Сергія Притули продав картину “Квітки виросли коло четвертого енергоблока”. Усі кошти скерували на допомогу ЗСУ у війні з руснею. Від роялті з продажу, а це 30%, родина Примаченків відмовились.

Правильно казати Примаченко, а не Приймаченко. На цю тему було багато суперечок, дійшло навіть до суду (вже після смерті художниці). Там і постановили, що таки без літери “й”. Але сама Марія часто казала, що вона Приймаченко, від слова “приймак”, бо її батька взяли в приймаки, тобто всиновили. Просто прізвище записали на російський манер, так з’явилась Примаченко. Свої картини художниця завжди підписувала без “й”. Або просто М.П.