Ростислав Валіхновський став широковідомим після участі у телевізійному проєкті «Поверніть мені красу» на одному із провідних українських каналів. Особливо втішилися волиняни, адже з’ясувалося, що знаменитий хірург – їхній земляк, син
поважного лікаря Любомира Валіхновського з Турійська.
За плечима у пана Ростислава – двадцять років практики, в яких, окрім щоденної наполегливої роботи, помістилося ще чимало. Волинський хірург – заслужений лікар України, володар премії «Людина року», експерт популярних телевізійних шоу, директор і засновник медичного центру «Valikhnovski MD».
Він оперує під прицілом телекамер, його пацієнтами стають знаменитості. Проте не менш важливо для Ростислава Валіхновського – пам’ятати про своє волинське коріння та допомагати людям без тугих гаманців.
– Ви народилися в Івано-Франківську, однак виросли на Волині. І там, і тут вас називають «своїм». А самі вважаєте себе волинянином?
– Я з першого класу навчався у школі в Турійську. Це містечко для мене – більше за Київ і за Нью-Йорк, це друга Батьківщина, де я формувався й ріс, де в мене багато родичів і близьких людей, де мешкає мій друг – настоятель храму отець Віталій.
В Івано-Франківську мій дідусь був священником. Коли тато закінчив із відзнакою медінститут у місті, мав можливість залишитися там працювати. Однак партійні боси поставили ультиматум: «Хочеш працювати у Франківську – відрікайся від батька». Він відмовився – і так за розподілом родина приїхала на Волинь. Тут мій тато провів понад 14 тисяч надскладних операцій, став одним із передових хірургів у регіоні.
Якби свого часу я пішов вчитися в іншу школу, то не отримав би такого багажу знань, як у Турійську. Там був такий собі оазис. Близько від дому – і школа, і футбольне поле, і спортивний клуб, і музична школа. Я отримував добрі оцінки та ще й не
пропускав жодного гуртка: ходив на карате, самбо, баскетбол, теніс. Бігав, плавав, загартовувався, вживав здорову їжу. Великий дар Божий, що я виростав у Турійську.
Хірургія – родинна справа Валіхновського
– Хірургія – це у вас родинна справа. Чи й дочка проявляє бажання присвятити себе медицині?
– Так, уже каже, що буде лікарем. Тож я її уже вчу керувати клінікою й потрохи готую спадкоємицю, їй 8 рочків, й вона безмежно мене любить. Для неї тато – людина, яка її ніколи не образить і завжди підтримає, пригріє, дасть повірити в себе.
Я не проти, якщо вона продовжить родинну династію. До цієї професії треба мати покликання. Є люди, які можуть бути лікарями, а є ті, які за жодних обставин ними не стануть. Сподіваюся, хірургія передасться дочці «у спадок».
– Як вам працюється у телевізійних проектах? Не важко оперувати під відеокамерами?
– Найважливіше – залишатися тією самою людиною на телеекрані і поза ним, тоді жодні камери не страшні. Звісно, спершу лячно: коли оперуєш, не можеш зробити щось не так і зняти другий дубль. Перед тобою – відповідальність за людину, ще й чотири оператори з відеокамерами «прицілилися», збоку запитання ставлять. Відверто, як на сповіді. Усе це – виклик, але я потрохи втягнувся.
– Вам доводиться працювати також із зірками…
– Так, серед моїх пацієнтів – багато знаменитостей, мільйонерів, є навіть мільярдери. Але також є сотні простих людей без копійки за душею. Дякувати Богу, у нас є можливість допомогти всім.
– Як з’явилася ідея проводити виїзні семінари «100 кроків до 100 років»?
– Ми побачили результати своєї роботи на телепередачах. До нас зверталися сотні пацієнтів зі страшними діагнозами і проблемами. Ми не змогли взяти усіх у проект, однак багатьом допомагаємо поза ним у рамках роботи мого благодійного фонду.
Щоб ще більше людей не ставали жертвами страшних болячок, про це необхідно розказувати. Семінари побудовані на заклику: «Люди, дбайте про себе!». Я розповідаю, як боротися із хворобами, протистояти стресу. Ми говоримо про те, як старіти без скальпеля пластичного хірурга, що таке благородна старість, що таке любов одне до одного.
Семінари проходять у всіх містах Західної України, Києві і Вінниці. Наммдуже багато пишуть, надсилають заявки зі всієї країни. Ми збираємо повні зали й отримуємо хороші відгуки. Дуже багато людей телефонували з подяками та ділилися своїми позитивними змінами за порадами семінару. Хіба це не результати? Це ж більше, ніж хірургія!
Авторка – Ірина САСОВСЬКА
