Психологиня Світлана Ройз склала список “тихих” ігор для дітей, які будуть стануть у пригоді, коли дитячий галс недоречний.
“Нам важливо пам’ятати, що багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови, – нагадує психологиня. – Центри мови і центри когнітивного контролю в цей період лише продовжують дозрівати. А зараз – реакції дітей можуть взагалі бути зовсім різними.
Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:
- Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик. Дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, посміхаючись, торкаємося його «кнопки», або просимо, щоб він сам доторкнувся.
- Граємося у «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити).
- Диригенти: змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. (даємо можливість дитині теж побути диригентом).
- Пишемо літери в рядок від маленької до великої (наприклад, Р, З, Ж) і навпаки, від величезної до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).
- Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину – головною. коли продзвонить будильник, він подає всім сигнал: слухаємо тишу.
- Самі починаємо говорити пошепки. Дитина дзеркалитиме вас. Або граємо в «Шепотуньки» – розмови в сім’ї лише пошепки.
- Складаємо всі голосні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази.
- Пантоміма, гра «в крокодила».
- Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову, де кожна літера – окремий жест, гарний і для дітей 4-5 років (у нашій сім’ї вона переходить із покоління в покоління і вона не раз нас рятувала)).
- Граємо в оперу: не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому).
- Перетворення: говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетні чи слони).
- “Мовчанка”: хто перший скаже слово, той програв.
- “Передаємо думку на відстані”: вгадати, про що подумав і що сказав.
- Якщо діти у суперечці кричать одночасно, дати всім прапорці, листки паперу з їхніми іменами, будь-які предмети – щоб їх піднімали, коли хочуть «взяти слово».
- Робити плювалки (трансформація вербальної агресії): плюємо паперовими кульками, дмухати в ціль.
