Насправді це досить поширений випадок. Це не той варіант, коли партнер уникає вас, не відповідає вчасно або взагалі на ваші повідомлення. Це ще гірше. Чоловік ініціює спілкування лише в той час, коли це потрібно йому, на ту тему, яка саме його цікавить.
Поглиначі чужої енергії
Навіщо ви йому потрібні зараз – важко сказати. Можливо лише для підтримки розмови. Ні, він не скучив, просто втомився бути один, захотілося, щоб хтось його морально погладив. А ще – покрасуватися, розповісти про якусь значну для нього подію. Абсолютно не морочачись, наскільки це важливо для вас.
Відповіді він, власне, і не чекає. Йому дуже функціонально злити на вас мікс зі своїх почуттів, позитивних та негативних. Найголовніше тут те, що йому байдуже, яку реакцію це викличе особисто у вас.
Такі поглиначі чужої енергії досить поширені. Вони начебто підкрадаються з-за кута в той момент, коли ви забуваєте про них і починаєте просто насолоджуватися життям. Ваша незалежність, наповненість, життєрадісність притягує його, як магніт.
Мимоволі згадалася класична історія Онєгіна з Тетяною. Коли недосвідчена дівчинка освідчувалась чоловікові в коханні, йому було якось нецікаво. А коли дружина генерала «мала його на увазі» – ось тоді пристрасть і спалахнула! Абсолютно аналогічно все відбувається у сучасних Онегіних та Тетян.
Тільки справжня Тетяна була вихована у суворих правилах, у шляхетній дворянській сім’ї. І їй вистачило сили духу та волі, щоб: а) відмовити Онєгіну; б) чесно сказати йому “Я вас люблю, до чого лукавити!”.
А нинішні дівчата чи то бояться опинитися одні (це в юному віці). Чи то страждають на якусь психологічну аморфність і безвольність. Факт залишається фактом – вони терплять таке ставлення до себе чоловіка. Дозволяють так із собою поводитись, і в результаті пожинають плоди цього спілкування.
Звичайно, нехай кине в них камінь той, хто сам хоч раз ні потрапляв в аналогічну ситуацію. Але виправдовувати себе цим теж не вихід. Милі пані, коли на вашому горизонті наступного разу з’явиться змій-спокусник у вигляді колишнього партнера, згадайте монолог Тетяни з Онєгіним.
Тільки не переплутайте – не той, що на початку роману, у листі. А саме той, у якому Тетяна постає як зріла особистість, і гідна поваги жінка.
