Не можна? Можна!
А що так можна було? Так, можна! Можна! Таке коротке і просте слово, але як багато в ньому сенсу. “На написання цієї статті мене надихнули дві останні консультації, – каже психологиня Марина Арсенюк. – Одна дівчина звернулася із забороною на те, що її можна любити таку, як вона є. В результаті відчай, образа на себе, розчарування у партнері та нерозуміння що робити далі.
Друга дівчина – із забороною на відпочинок та задоволення. Як результат загнаність, відчуття бігу по колу, безсилля. Розібравшись у причинах знайшли заборони на кохання та на відпочинок – НЕ МОЖНА. Поговорили, вирішили дозволити собі любов і відпочинок.
- Можна бути коханим, кохання не треба заслуговувати, кохають просто так.
- Можна відпочивати та отримувати задоволення, нічого нікому не доводячи і не боятися думки оточуючих.
У результаті дівчатам стало легше. Прийшов спокій. Сльози змінилися на усмішку. Спокій у душі допоміг скласти плану подальших дій, як вийти з непростих життєвих ситуацій.
Звідки у нашому житті з’являються заборони?
Заборони на такі прості людські почуття, як любов, радість, задоволення, відпочинок, насолода – звідки вони беруться, як ви гадаєте? Багато хто скаже, що з дитинства, і матиме рацію.
Заборони часто йдуть із дитинства. Наприклад, маленькі діти люблять пустувати і сміятися просто так. Мама прийшла з роботи, а малюк голосно регоче, заважає мамі відпочивати чи працювати. Мама і каже, нехай не зі зла, але все-таки промовляє слова: “Якщо будеш багато сміятися, то потім будеш багато плакати”.
Усе! Дитина зафіксувала інформацію. Просто так радіти не можна! Багато радіти теж не можна! Потім може щось статися неприємне – і буду плакати. Малюк виріс, став дорослим, а мамині слова про те, що радіти без причини – це небезпечно, продовжують жити в його підсвідомості та контролювати почуття. Людина начебто все має, а радіти і насолоджуватися цим не може. Заборона!
Забути те, що не забувається: як позбутися негативу з минулого
Схожі історії відбуваються і з коханням. Наприклад, дівчинка розкидала одяг, а мама, каже: “Таку нечупару як ти любити ніхто не буде!” Усе! Установку поставлено. Дівчинка виростає, виходить заміж, а всередині живе відчуття того, що її не можна любити, адже вона якась не така! Страждає. Не дозволяє собі прийняти кохання від чоловіка, подарунки, компліменти.
Чи можна щось зробити з цими установками? Так можна. Можна собі дозволити! Адже ви вже давно не дитина, а доросла, розумна людина і все чудово бачите і розумієте.
Авторка – психологиня Марина Арсенюк
