Сикстинська мадонна – один з найвідоміших образів в історії світового живопису. Одухотворена діва з немовлям на руках – ідеал жінки, який, здавалося б, недосяжний. Однак, що прекрасніше творіння, то цікавіше дізнатися про його земного прототипа. Музою Рафаеля була Маргарита Луті (Форнаріна), донька простого будочника. І мала вона аж ніяк не ангельську вдачу…
Планувала вийти заміж за пастуха
Маргарита Луті була простою селянською дівчиною, яка і мріяти не могла про ту долю, що була їй уготована. У 17 років вона планувала вийти заміж за місцевого пастуха Томазо Чінеллі. І так, напевно, й сталося б, якби одного разу завдяки щасливому випадку, прогулюючись у парку, вона не познайомилася з самим Рафаелем Санті.
Художник підшукував натурницю для картини «Амур і Психея», і одного погляду на чарівне личко Маргарити Луті вистачило, щоб зрозуміти: перед ним постала неземна красуня. На сміливу пропозицію позувати Луті погодилася, трохи помовчавши. Дозвіл у її батька було отримано за кілька десятків золотих монет, а сама Маргарита в перший же вечір повернулася від художника з розкішним золотим намистом.
Рафаель писав Маргариту в майстерні. Ставний і красивий чоловік з витонченими рисами обличчя і темним кучерявим волоссям не міг не сподобатися палкій дівчині. Художнику було за тридцять, але він, як і раніше, був дуже гарний. Ним захоплювалися римські красуні, знатні жінки ставали його коханками, але тільки «маленька Форнаріна», як прозвав дівчину художник, змусила тремтіти його серце.
Викупив у батька за 3000 золотих
Незабаром Рафаеля перестали задовольняти сеанси позування. Він почав ревнувати Маргариту, не спав ночами, малюючи в уяві картини зустрічей дівчини з її нареченим – пастухом Томазо. Нарешті художник не витримав. Він заплатив батькові Маргарити 3000 золотих і відвіз кохану до Рима.
Дівчина стала коханкою Рафаеля, володаркою його серця. Художник виконував усі її бажання: купував дороге вбрання і коштовності, оточував розкішшю й багатством, приставляв до неї численних слуг, які виконували кожне бажання юної красуні.
А ось підступну і розважливу дівчину цікавили переважно гроші несподіваного покровителя. Вона вимагала не лише нових багатств, але й хотіла, щоб Рафаель ні на мить не відходив від неї і вдавався до любовних утіх тільки з нею. І художник покірно виконував ці забаганки, буквально згораючи в обіймах ненаситної коханки.
Картину «Амур і Психея» художник писав для банкіра Агостино Кіджі, і 17-річна «Психея», насолодившись вдосталь любов’ю з Санті, кинулася в обійми самого Кіджі.
Дізнавшись, де ховається його наречена, пастух Томазо послав їй лист із погрозами. Він проклинав Маргариту, обсипав її лютими докорами і погрожував помститися. Побоюючись, що погрози його – не порожні слова, хитра жінка покликала Кіджі й розповіла йому про погрози колишнього нареченого. Того ж вечора бідного пастуха схопили й ув’язнили у монастирі.
Помер у 37 років в день свого народження
Чутка приписує Маргариті ще одну трагічну любовну історію: нібито серед її шанувальників опинився один з учнів Рафаеля, Карло Тирабоччі. За свою пристрасть юнак поплатився життям – його заколов на дуелі «колега по цеху». Від Рафаеля справжню причину поєдинку приховали, хоча важко повірили, що він не знав про пригоди своєї музи. Вона часто вже не ночувала вдома, і Рафаель у безсилій люті лише писав її портрети, виплескуючи на полотно всі свої почуття.
Художник так страждав, що іноді навіть не міг вранці піднятися з ліжка. Він звернувся до лікарів, і йому поставили діагноз: різке виснаження організму. Йому зробили кровопускання, але майстру від нього стало тільки гірше. Художник помер у 37 років в день свого народження.
Рафаеля поховали в Пантеоні, де покояться останки найвеличніших людей Італії. Учні художника звинуватили невірну Маргариту у смерті їхнього вчителя і поклялися помститися за те, що низкою незліченних зрад вона розбила серце великої людини.
Перелякана Маргарита втекла до батька, в домі якого ховалася деякий час. Тут вона якось зіткнулася з колишнім нареченим Томазо, який через неї п’ять років провів у монастирському ув’язненні.
Маргарита не знайшла нічого кращого, як спробувати спокусити його й оголила перед пастухом свої пишні плечі. Той, схопивши жменю землі, кинув її в обличчя колишній нареченій і пішов, щоб ніколи більше не бачити жінку, яка поламала йому життя.
Спадщини, яку залишив Рафаель, вистачило б легковажній Форнаріні на те, щоб змінити життя і стати порядною жінкою. Але, відчувши смак плотської любові й безтурботного життя, пізнавши найвідоміших чоловіків Рима, вона не побажала щось змінювати. До кінця днів Маргарита Луті залишалася куртизанкою. Померла вона в монастирі, але причина її смерті не відома.
Авторка – Василина Іванова
Радимо також прочитати:
- Вінстон Черчилль і Клементина Хозієр: секрет ідеального шлюбу
- Драма кохання, яка змінила історію освіти: неймовірна історія життя Марії Монтессорі
