Вінстон Черчилль і Клементина Хозієр прожили разом 57 років.
Він не був ідеальним чоловіком. По-перше, постійно бурчав, коли повертався з роботи. По-друге, безкінечно курив, не випускаючи сигари з м’ясистих губ. Він димів за столом, в машині, на ходу і навіть у спальні. Він був схильний до обжерливості, їв багато, а пив ще більше.
Подружжя прожило разом 57 років
Так, він був циніком, гордієм, епікурейцем, до того ж завзятим гравцем. Ніхто не міг його приборкати. І тільки вона, його дружина, мила Клем, точно знала, як перетворити цього ставного телепня на справжнього генія — того, кого назвуть найвеличнішим британцем в історії.
Занадто ідеальна для чоловіків
Клементина Оґілві Хозьєр з’явилася на світ в аристократичній лондонській сім’ї 1 квітня 1885 року. Вона вирізнялася дивовижною стриманістю і по-дівочому серйозною вдачею. Серед однолітків виділялася чемністю, слухалася батьків і завжди тримала слово. До того ж Клем була приголомшливо красива. Вона була занадто ідеальна, щоб її любили, а тому була самотня.
Однокласниці шепотілися за спиною, що сер Генрі Хозьєр — зовсім не її батько. Мовляв, матуся її, легковажна леді Генрієтта, народила доньку від когось зі своїх коханців. Клементина вдавала, що не чує, однак зрадницький рум’янець сором’язливо видавав її дівочі таємниці.
Після Сорбонни, в той час як її благополучні однолітки пурхали з вечірки на вечірку, вона працювала як проклята, даючи уроки. Невгамовні апетити леді Генрієтти позначилися на бюджеті сімейства Хозьєр, а тому їхня благородна дочка змушена була заробляти уроками французької. Втім, на долю вона не нарікала, на батьків не скаржилася — може, тому фортуна змилостивилася над дівчиною, подарувавши їй зустріч із… містером Черчиллем.
Дивний кавалер
Дивно, але факт: той самий Черчилль, відомий як неперевершений оратор і автор безсмертних афоризмів, блискучий політик і державний діяч, у світському житті був незграбним і скупим на слова.
До моменту зустрічі з Клементиною 29-річного Вінстона вже відкинули актриса Мейбл Лав, горда красуня Памела Плоуден, спадкоємиця танкерної імперії Мюріель Вілсон, а також американка Етель Беррімор, відома своїм крутим норовом.
Жодна зі світських красунь не роздивилася в цьому занудному молодому політикові особливих перспектив: залицятися не вміє, про любов не говорить, вічно бубонить про якісь партійні субвенції. «Ні, не бути йому ні гідним чоловіком, ні перспективним політиком!» — зітхали жінки, не здогадуючись про те, як фатально вони помиляються.
Дали маху всі, крім однієї — тієї, яка за незграбною зовнішністю зуміла-таки розгледіти його пристрасну натуру.
Клементина познайомилася з Вінстоном на світському прийомі. Їй представили Черчилля як молодого політика, людину з неординарним розумом і спадкоємця знатного роду герцогів Мальборо. Вона простягла руку — він поцілував, помовчав і, зніяковіло втягнувши голову в плечі, відступив углиб залу.
Весь вечір він дивився на неї зі свого притулку і нарешті наважився запросити її на танець. Вінстон різко встав, рішучим кроком підійшов до Клементини і, як тільки вона підбадьорливо посміхнулася, розвернувся і квапливо втік у свій затишний куточок.
«Він поводився так дивно, — згадувала пізніше Клементина. — Жодного разу не запросив мене на танець, хоч інші кавалери були значно спритніші. Ніколи раніше не зустрічала таких соромливих молодих людей. Тоді я подумала, що бути таким скутим для політичного діяча просто непристойно».
Вінстон виявився спритнішим за жука
Минуло чотири роки, перш ніж вони зустрілися знову. Це трапилося в березні 1908-го. На урочисту вечерю, куди були запрошені найвпливовіші люди, Вінстон Черчилль, уже заступник міністра у справах колоній, йти не хотів. Але вірний секретар Едді Марш переконав шефа витратити кілька годин на світську балаканину.
Він приречено поступився. Прийшов. Його чинно провели в зал. Посадили. Він плюхнувся на стілець, покрутив у руках ніж із виделкою, потім ліниво повернув голову… і зустрівся очима з Клементиною — тією самою дівчиною, яку він колись так і не ризикнув запросити на танець.
Вінстон почервонів. Пробурмотів щось невиразне й замовк. Надовго. Коли мовчання стало непристойним, довелося заговорити їй самій. Про погоду? Ні, він мовчить. Про новинки моди? Сопе і мляво підтакує. Про політику? Нарешті!
Він умить змінився: спина випросталася, очі гарячково заблищали, мова стала яскравою і виразною — в той момент він був прекрасний.
«Здається, я закохалася», — скаже потім Клементина своїй сестрі, і та їй відразу повірить.
Через пів року він запросив її в Бленгеймський палац, родовий маєток герцогів Мальборо. Усі знали напевно: Вінстон покликав Клементини, щоб освідчитися.
Два дні він водив дівчину доглядати маєтком, натхненно розмірковуючи про політику і захоплюючись природою. Він говорив про що завгодно, тільки не про найголовніше. Зрештою нерішучий Вінстон так змучився, що сховався в ліжку, як у барлозі, і відмовився виходити навіть до чаю.
Але герцог Мальборо все ж переконав свого племінника у всьому зізнатися Клементини. «Боюся, тобі більше не трапиться такої можливості», — аргументував він.
Вінстон послухався. Узяв Клементину за руку і… мовчки повів її гуляти околицями Бленгеймського палацу. Знову — чудова погода, паскудна політика, давня історія… Але тут, як у кіно, небо раптом потемніло і вибухнула жахлива гроза.
Вони сховалися в храмі Діани — невеликій кам’яній альтанці, розташованій на пагорбі біля озера. Гроза скінчилася. Минуло п’ять хвилин.
Вінстон мовчав…
Через пів години Клем встала, уже хотіла було піти та раптом побачила величезного жука, що повільно повз перилами.
«Якщо цей жук доповзе до тріщини, а Вінстон так і не освідчиться мені, значить, він не зробить цього ніколи», — подумала вона.
Вінстон виявився спритнішим, випередивши жука всього на кілька хвилин…
«Я одружився у вересні 1908 року — і відтоді жив щасливо», — напише пізніше Вінстон Черчилль у своїх спогадах, і це буде чистісінька правда.
«Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей»
Вони прожили разом 57 років. Клементина виявилася ідеальною дружиною. Вінстон робив кар’єру, писав книги, рятував країну від війни, виступав з полум’яними промовами, ночі безперервно проводив у казино, непомірно пив, курив (весь світ пам’ятає його знамениту фразу: «П’ять-шість сигар на день, три-чотири склянки віскі і ніякої фізкультури!»), до того ж любив добре поїсти і ніколи себе не обмежував.
З ним було нелегко. Інша, може, й спробувала б приручити такого дикуна: щоб не пив, не курив, щоб до вечері повертався, щоб читав книгу під нічним абажуром, а потім мирно засинав із дружиною в теплому ліжку. Але Клементина ніколи не намагалася його переробити. Не вчила жити.
Вона народила йому чотирьох дітей — трьох дівчаток і хлопчика. Він не няньчив їх, не виховував, але прив’язаний був до дітей якоюсь тугою дзвінкою ниткою. «Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей», — з ласкавою посмішкою сказав він якось.
Коли Клементина народила п’яту дитину, дівчинку, він був у нестямі від щастя — мала Мерігольд виявилася напрочуд схожою на свою маму. Але в 1921 році дівчинка захворіла і через кілька днів померла.
Черчилль, цей всесильний політик, видатний державний муж і мислитель планетарного масштабу, відразу зламався. Добу безперервно сидів він у своєму кабінеті, курив сигару за сигарою, пив віскі і коньяк, нікого не приймав, ні з ким не розмовляв. Крім Клем.
Вона його і врятувала. Сіра, змарніла, із запалими щоками й сухими незрячими очима, вона ходила будинком, як тінь. Смерть дочки зігнула її, але не зламала. Якось вона тихо постукала в кабінет чоловіка, увійшла і спокійно сказала: «У нас буде дитина!»
«Дівчинка, — впевнено промовив Вінстон. — І вона буде схожа на нашу Мерігольд!» Він вгадав. У 1921 році Клементина народила доньку, яку назвали Мері.
За 57 років шлюбу вони написали одне одному 1700 листів, листівок, телеграм і записок.
До Клементини постійно чіплялися з одним банальним запитанням: «У чому секрет вашого сімейного щастя?» Вона віджартовувалася, але якось відповіла: «Усе просто: ніколи не змушуйте чоловіка погоджуватися з вами».
Авторка – Василина Іванова
Радимо також прочитати:
- «Попелюшка» для поета: зворушлива історія знайомства Василя Стуса та його дружини
- «Вважаю, що мені пощастило»: єдина любов, муза та сімейне щастя Богдана Ступки
