Ми йдемо до іншої людини за теплом. За підтримкою. Захистом. Опорою. Силою. Стабільність. Тілесним контактом. Визнанням. Увагою. І ще безліччю «за». За тією турботою, яку недоотримали в дитинстві. За тією любов’ю, що мала дістатись нам по праву, але чомусь обійшла стороною.
Ми йдемо до іншої людини з вимогою та розчаровуємось. Тому що інша людина відмовляється бути функцією та виконувати всі наші бажання.
Стосунки з партнером можуть скластися тільки, якщо ми йдемо до нього за ним самим. Решта стає приємним бонусом. Але не життєвою необхідністю.
Стосунки будуть живими, коли ми маємо життя і без них
Вони будуть гармонійними, коли в них є свобода і право кожного сказати “ні”.
А для цього наші власні внутрішні дірки мають бути нами побачені, зрозумілі та залатані. Почуття – почуті та прожиті. Внутрішні процеси – усвідомлені.
Інакше ми звертаємося до Іншого, виключаючи зі стосунків його самого. І б’ємося об скелі байдужості, бо не бачимо його особистості. Боремося із його залежностями, бо закриваємо власні травми. Травмуємося об його слова і не йдемо, бо віримо у казки.
Коли ми маємо здатність бути самі для себе надійною опорою, вірним другом, дбайливим батьком, чужа любов перестає мати таку величезну вагу.
Перш ніж йти до Іншого, зробіть крок до себе. Знайдіть силу. Побудуйте межі. Огорніть себе увагою. Визнайте свої досягнення. Увімкніть внутрішній компас, який вкаже правильну мету, а не зупиниться на першій-ліпшій.
Дайте потребам зазвучати. Тоді вдасться зрозуміти. І спершу самим забезпечити себе тим, що так потрібно.
А Інший перетвориться з інструменту на живу людину.
Тоді стосунки будуть будуватися не з позиції «треба», а зі щирого «хочу».
Радимо також прочитати:
- А якщо кохання недостатньо? Три гіркі правди про стосунки
- Перш ніж піти до іншого, прочитайте…
Авторка – Аглая Датешидзе
