Зокрема, у разі артрозу та ревматизму медом намащують болюче місце (попередньо цю ділянку можна розігріти протягом 10-15 хвилин гарячим компресом, потім намастити медом, покрити целофаном і добре закутати), у разі радикуліту чи остеохондрозу медом натирають поперек чи інші проблемні місця хребта.
У разі ран, виразок медом змащують уражені місця, бо він наділений ще й потужними антибактеріальними властивостями, згубно діє на мікроби та віруси, сприяє очищенню вогнища запалення, відновленню ушкоджених тканин.
В Англії, яка має одну з провідних медичних систем світу, мед внесено до фармакопейного реєстру, отже, його офіційно визнано лікувальним засобом.
Ще однією дуже цікавою формою зовнішнього застосування меду є медовий масаж. Під час цієї процедури відбувається потужний процес очищення організму від бруду на глибинному рівні. У цьому дуже легко пересвідчитися – за декілька хвилин мед, який використовують для масажу, перетворюється на брунатно-сіру піну від шлаків, які витягує на поверхню.
Окрім того, під час медового масажу відбувається ще й глибинне прогрівання організму, поліпшуються кровообіг, обмін речовин у шкірі й тканинах внутрішніх органів, тамується біль.
Ця процедура ефективна у лікуванні міжхребцевих гриж, захворювань бронхолегеневої системи, навіть астматичного бронхіту, а також запальних та хронічних хвороб усіх органів.
Медовий масаж може бути загальним (на всю ділянку спини) і сегментарним (на проблемній ділянці тіла). Скажімо, над ділянкою печінки, жовчного міхура, нирок тощо для очищення й поліпшення діяльності цих органів.
Зазвичай медовий масаж роблять на спині, але у деяких випадках і на животі. Та сила й характер масажних рухів при цьому відрізняються. Живіт масажують кінчиками пальців без сильного натискання. Ця процедура дає й помітний косметичний ефект. Мед допомагає розбивати підшкірну жирову клітковину і вже після кількох сеансів об’єми тіла помітно зменшуються.
