У середині минулого століття аспірантка Гарварду Джин Бріггс зробила цікаве відкриття про природу людського гніву. Жінка прожила 17 місяців у сім’ї інуїтів, корінного народу Північної Америки. У цій місцевості не було жодних благ цивілізації, а взимку були морози нижче -40 градусів. Але найбільше дослідницю вразили не умови життя інуїтів, а те, що вони ніколи не сердяться. Дорослі мають виняткове вміння – контролювати свій гнів.

• Коли вас переповнює гнів і ви “закипаєте”, зупиніться на мить…

Інуїти ніколи не злилися

Інуїти – один з корінних народів Північної Америки, вони проживають на третині території Канади.

Проживши у сім’ї інуїтів тривалий час, дослідниця Джин Бріггс помітила, що ці люди ніколи не злилися. Якось хтось із членів сім’ї перекинув гарячий чайник і пошкодив крижану підлогу. І при цьому ніхто не став сваритися гніватися. “Прикро”, – спокійно сказав той, хто перекинув чайник.

Наступного разу волосінь, яку плели не один день, порвалася, коли вперше закинули вудку. Але ніхто навіть слова нарікань не мовив – просто взялися плести нову волосінь.

На їхньому тлі Бріггс була постійно знервована, хоча намагалася контролювати свій гнів, однак була набагато імпульсивнішою. Тож вирішила детальніше з’ясувати, як батьки-інуїти навчають своїх дітей не нервувати і тамувати гнів? Як схильні до істерики діти виростають психологічно стійкими дорослими?

Якось Бріггс побачила, як молода мама грається з розлюченим хлопчиком близько двох років віком. Мама дала йому камінець і сказала: «Кинь його в мене! Ще. Кинь сильніше». А коли хлопчик кинув камінь у свою маму, і вона заплющила очі руками і вдала, що плаче, бо їй боляче. Це геть спантеличило дослідницю. Але потім з’ясувалося, що це один з прийомів, завдяки якому діти навчалися контролювати гнів.

Що цікаво, матері ніколи не підвищували голос на маленьких дітей. Кричати на дітей, сварити і навіть говорити з ними сердитим голосом – у цього народу вважалося неприпустимим. Навіть якщо дитина б’ється або кусається.

Інуїти вважають, що кричати на маленьку дитину – принизливо для дорослого. Це вчить дитину злитися, коли виникають проблеми. Батьки, які контролюють свій власний гнів, допомагають дітям вчитися робити те ж.

• Вправа «Айсберг гніву»: як швидко позбутися від негативних емоцій

Як навчити дитину не гніватися, не злитися, не істерити

Коли дитина гнівалася: била когось або істерила, ніякого покарання не було. Натомість батьки чекали, поки дитина заспокоїться, а потім розігрували те, що сталося, включаючи реальні наслідки такої поведінки. При цьому вони завжди мали грайливий і веселий тон. Зазвичай, такі спектаклі починалися із запитання, що провокує дитину погано поводитися. Наприклад, якщо вона когось вдарила, мама могла спитати: «Чому ти не вдарив мене?» Якщо дитина починала бити маму – вона не сварилася, а показувала, що їй боляче. Ти зробив мені боляче і змусив мене плакати – ти цього хотів, так?

Такі міні-вистави мають не лише виховний ефект, а й навчають не піддаватися на провокації, ставати сильнішими емоційно. Вони дають можливість дітям повправлятися у контролі над своїм гнівом, коли вони спокійні. Ця практика є дуже важливою для дітей. Тому що коли людина вже сердиться, їй нелегко придушити свої почуття. Навіть дорослому.

Якщо ви практикуватимете контроль емоцій у момент, коли ви спокійні, у вас буде більше шансів впоратися з гнівом у критичній ситуації. У дітей можна побачити найширший список різноманітних емоцій. У них ще не до кінця розвинулася префронтальна кора головного мозку. Тому те, що ми робимо, реагуючи на емоції нашої дитини, фізично формує її мозок.