Виховання дітей — це постійний діалог. І в цьому діалозі ми то надихаємо, то підказуємо, а іноді й робимо зауваження. Здавалося б, що складного: похвалив, коли дитина зробила щось добре, пожурив, коли щось не так. Але саме в цих, на перший погляд, простих, словах ховається величезна сила: вони можуть підтримати і дати крила, а можуть знецінити й надовго залишити слід у серці.

Чому важливо хвалити дітей у будь-якому віці

Малюка ми хвалимо автоматично: за перший крок, за намальоване сонце з кривими промінцями, за зав’язаний бантик. Але варто дитині стати школярем — і ситуація змінюється. Похвала зводиться до оцінок у щоденнику чи грамот на стіні. Звичні до підтримки малюки раптом чують: «П’ятірка — молодець, трійка — міг би краще».

Чому це небезпечно? Бо дитина перестає розуміти, що її цінують не лише за оцінки.

Психологи пояснюють: похвала потрібна в будь-якому віці. Вона:

• зміцнює довіру. Дитина бачить: дорослі помічають її старання, цінують, готові підтримати.

• дає віру в себе. Якщо поряд є дорослий, який бачить сильні сторони, підліток легше переносить чужі зауваження і не здається після першої невдачі.

• підтримує інтерес. Коли хвалять за маленькі кроки, з’являється бажання пробувати ще й ще.

Уявіть: школяр ніяк не може впоратися з математичною задачею. Якщо його весь час дорікати за помилки, він втратить інтерес і скаже: «Математика — це не моє». А якщо помітити його старання («Ти сьогодні правильно вирішив половину прикладів, це прогрес!»), дитина відчує підтримку й матиме сили продовжувати.

Як хвалити правильно

Хвалити — не означає роздавати компліменти направо й наліво. Тут теж потрібна мудрість.

• Дякуйте щиро. Усмішка, обійми, тепле «дякую» — прості речі, але вони діють краще за формальне «молодець».

• Хваліть за конкретне. Замість «Ти в мене найкращий» скажіть: «Мені подобається, як ти охайно виконав це завдання». Дитина має розуміти, за що саме її цінують.

• Діліться своїми почуттями. «Я пишаюся, що ти не здався», «Мені приємно, що ти допоміг бабусі» — такі слова формують у дітей зв’язок між їхніми діями і емоціями інших людей.

• Будьте присутні. Якщо ви втомлені, не відмахуйтеся сухим «молодець». Краще чесно скажіть: «Я радий твоїм успіхам, але хочу вислухати тебе уважніше трохи пізніше».

І головне, не поєднуйте похвалу з докорами. Фрази на кшталт «Добре виступив, але чому не прибрав у кімнаті?» перекреслюють усе добре, що ви щойно сказали.

Критика: ворог чи союзник?

Критика — це не покарання. У здоровому вихованні вона — інструмент розвитку. Проте все залежить від того, як саме її подати.

• Деструктивна критика лише принижує: «Ти нічого не вмієш», «У тебе знову все криво».

• Конструктивна критика показує шлях: «У тебе вийшло добре ось тут, а над цією частиною ще варто попрацювати».

Правильно подана критика допомагає:

• навчитися бачити і виправляти помилки;

• розуміти свої сильні й слабкі сторони;

• знаходити нові ідеї й рішення.

Радимо також прочитати: Як навчити дитину фінансової грамотності: перші уроки про гроші

Як критикувати без шкоди

Кожне слово має значення. Особливо, якщо це слово від батьків.

• Критикуйте вчинок, а не дитину. «Завдання має помилки» звучить зовсім інакше, ніж «Ти ледар».

• Не перебільшуйте дрібниць. Якщо дитина щось забула чи зробила неідеально, достатньо спокійно нагадати.

• Допомагайте і пояснюйте. Якщо дитині важко — сядьте поруч і покажіть, як розпочати. Критика без підтримки руйнує мотивацію.

Баланс між похвалою і критикою

Це — найскладніше завдання. Надмірна похвала робить дитину залежною від чужих оцінок, надмірна критика — позбавляє віри у власні сили.

Що може допомогти?

• Завжди аналізуйте ситуацію: не лише результат, а й зусилля.

• Спершу запитайте: «Як ти сам оцінюєш свою роботу?» — це вчить дитину саморефлексії.

• Пам’ятайте: любов не залежить від помилок. Вона має відчуватися і тоді, коли ви хвалите, і тоді, коли робите зауваження.

• Молодших дітей більше підбадьорюйте, старших — частіше вчіть приймати конструктивну критику.

Хвалити й критикувати дитину — це справжнє мистецтво. І кожен із нас іноді помиляється: каже щось різке, або, навпаки, забуває підтримати. Але головне — пам’ятати, що ваші слова формують майбутнє. Вони можуть стати для дитини крильми або каменем на плечах.

Нехай ваші похвала й критика завжди будуть щирими, справедливими й такими, що допомагають рухатися вперед.

Радимо також прочитати: Це важливіше за оцінки: як навчити дитину керувати собою і спілкуватися з іншими