Статистика та генетичні чинники ризику

Захворювання вен нижніх кінцівок мають виражену гендерну асиметрію: серед жінок патологія зустрічається в середньому в 5 разів частіше, ніж серед чоловіків. Щорічний приріст хворих становить 2,6% у жінок і 1,9% у чоловіків. Особливо вразливою категорією є вагітні: ознаки хронічної венозної недостатності (ХВН) спостерігаються у 70% випадків, а під час першої вагітності порушення венозного відтоку фіксують у половини жінок.

Ймовірність розвитку ХВН суттєво зростає за наявності таких факторів:

• у 4,5 раза — якщо венозна патологія була у матері;

• у 3,5 раза — при тривалому прийомі гормональної терапії;

• на 40% — при повторній вагітності;

• у 2,6 раза — після трьох і більше вагітностей.

Головною причиною варикозу є слабкість венозної стінки (частіше вроджена) та порушення роботи клапанів, що призводить до патологічного скидання крові з глибоких вен у поверхневі. Жінки мають генетичну схильність через рецесивний ген, зчеплений із жіночою статтю. Він зумовлює дефект колагенового та еластичного шарів венозної стінки. Оскільки колаген є каркасом усієї сполучної тканини, цей дефект часто поєднується з іншими патологіями: плоскостопістю, гемороєм, кижами, остеохондрозом чи артритами.

Анатомічні особливості гомілок у жінок — менша м’язова маса при більшій кількості жирової тканини та особливості фасціальних футлярів — також знижують стійкість вен до навантажень.

Роль гормонального фону та вплив статевих гормонів

У віці від 20 до 35 років жінки страждають на варикоз у 6 разів частіше за чоловіків, що безпосередньо пов’язано з менструальним циклом, вагітністю та гормональною секрецією. У частини пацієнток появі розширених вен передували порушення циклу.

Зміна стану вен під дією гормонів зумовлена специфічними процесами:

• Естрогени і прогестерон впливають на венозні рецептори. Прогестерон розслаблює гладком’язеві волокна венозної стінки, викликаючи застій крові.

• Статеві гормони здатні порушувати рівновагу в системі зсідання крові (збільшують кількість фібриногену, підвищують синтез факторів коагуляції печінкою та сприяють гіперагрегації тромбоцитів).

Перед менструацією багато жінок із варикозом скаржаться на важкість і біль у ногах, а при наявності судинних «зірочок» — на печіння шкіри. Після завершення місячних ці симптоми значно зменшуються.

Радимо також прочитати: Правда та міфи про варикоз. 10 запитань флебологу

Гормональна контрацепція та ризики для вен

Прийом гормональних препаратів вимагає зваженого підходу флеболога та гінеколога за принципом «ризик-користь».

1. Комбіновані оральні контрацептиви (КОК). Збільшують ризик венозного рефлюксу. Однак, згідно з останніми даними, наявний варикоз сам по собі не є абсолютною протипоказанням до КОК, якщо відсутні важкі тромботичні ризики. Препарати можуть стимулювати прогресування хвороби, що вже є, але вони не виступають першопричиною її виникнення.

2. Замісна гормонотерапія (ЗГТ). У період менопаузи грамотно підібрана ЗГТ знижує ризик венозних порушень, позитивно впливає на метаболізм кісток і шкіри та зменшує ймовірність тромбозів.

3. Судинні ускладнення та куріння. Ризик тромбозу залежить від дози естрогенів у препараті. Поєднання КОК та куріння різко підвищує ризик інфарктів та інсультів:

   • Жінкам до 35 років, які палять, дозволено приймати КОК.

   • Жінкам після 35 років, які видурюють менше 15 сигарет на день, КОК зазвичай не рекомендують за наявності альтернативи.

   • Жінкам після 35 років, які видурюють понад 15 сигарет на день, КОК суворо протипоказані через загрозу для життя.

При вираженому варикозі гормональне лікування зазвичай не призначається, а якщо це необхідно за медичними показниками — проводиться «під прикриттям» антиагрегантів та антикоагулянтів із тимчасовим припиненням прийому під час операцій.

Альтернативні методи контрацепції при варикозі

Для пацієнток із венозною патологією або схильністю до неї існують альтернативні методи, що мінімізують навантаження на судини:

• Міні-пілі — препарати з мінідозами гестагенів для щоденного прийому.

• Підшкірні імпланти — силіконові капсули з прогестагенами, які вшиваються на термін до 5 років.

• Гормональне вагінальне кільце — містить мікродози гормонів, вводиться раз на місяць.

• Ін’єкційні прогестагени пролонгованої дії — вводяться раз на 3 місяці.

Особливості підбору контрацепції за віковими групами

1. Підлітки (до 19 років)

Рекомендовані мікродозовані КОК третього покоління з мінімальним вмістом естрогенів і прогестеронів (наприклад, трифазні або однофазові засоби), які допомагають стабілізувати нерегулярний менструальний цикл.

2. Молоді жінки (19–35 років)

Період максимального вибору: окрім оральних контрацептивів із мікродозами гормонів, застосовуються внутрішньоматкові спіралі, презервативи та ін’єкції. Препарати часто призначають і з лікувальною метою (корекція циклу, запальні процеси).

3. Жінки після 35 років

Підбір ускладнюється супутніми захворюваннями (ендометріоз, гіпертиреоз, цукровий діабет, зайва вага, патології шийки матки) та палінням. Перевага надається трифазним препаратам, засобам міні-пілі або внутрішньоматковим пристроям за умови повної відсутності протипоказань.

4. Жінки після 45 років

У період передклімаксу та клімаксу потреба в захисті від вагітності поєднується з профілактикою остеопорозу та онкопатологій репродуктивних органів. Класичні комбіновані оральні контрацептиви в цей час найчастіше заборонені (особливо при діабеті, ожирінні, серцево-судинних хворобах та палінні). Використовують низькодозовані таблетки, міні-пілі, імпланти або ін’єкційні форми. Медичні аборти в цьому віці вкрай небезпечні, тому грамотний підбір захисту є критично важливим для збереження здоров’я.

Радимо також прочитати: Як правильно підібрати протизаплідні таблетки: поради гінеколога