Всі ми здатні втомлюватися. Іноді здається, що зовсім нема енергії та сили рухатися далі. Та і мова йде не тільки про фізичний стан, але й душевний. Здається, що найкращий вихід – стояти на місці, не звертати увагу на ці негаразди. Хочеться замкнутися у кімнаті або заховатися так, що жодна людина вас не знайде. Ми хочемо побути на самоті. Однак, це не виправить ситуацію.
Часто світ буває несправедливим до нас. Здається, що він навмисне витягує з нас внутрішню силу та енергію. А в обмін нічого не віддає. У серці поступово збільшується тривожне відчуття та втома. Ми не хочемо та не можемо далі продовжувати любити, піклуватися, мріяти. Навіщо? Одного дня в голові промайнула думка – нудна сіра рутина та невизначеність починають керувати життям.
Але декілька днів тому в нас жевріла така шалена енергетика! Ми залюбки ділилися нею з нашими друзями, рідними, колегами по роботі. Сподівалися у відповідь на такий вчинок отримати щасливу посмішку та теплі слова. Однак, поступово та сила кудись зникала. Друг не допоміг у скрутній хвилині, на роботі почалися негаразди, а кохана людина розбила вам серце на тисячі маленьких уламків. І ось ви самі. Не відчуваєте тих емоцій, як колись.
Здається, що ви немов той сірник – спершу палали диким вогнем й дарували усім тепло. Але швидко потухли.
Настає дике відчуття самотності та розчарування. Картаєте себе, ненавидите оточення та і світ також. Адже як вони могли так вчинити? Чому в житті настала така сіра смуга? Поступово зникає інтерес до чогось нового та невідомого, а звичні речі вже не приносять вам задоволення. Здається, що улюблене хобі вже не таке цікаве, квіти на підвіконні дратують. Та і на роботу не хочеться ходити. Нема сил та мотивації. Я вас чудово розумію.
Підійдіть до дзеркала. Вдихніть повітря на повні груди. Помалу видихніть назад. Ми не роботи та не машини. Ми живі істоти, які здатні до втоми.
Світ – це не ляльковий будинок, не потрібно дивитися на нього крізь рожеві окуляри. Кожен з нас пережив болючу розлуку з коханою людиною, посварився з найкращим другом чи просто зрозумів, що обрав не ту мрію життя. Здається, що ми не люди, а просто оболонка з розбитим серцем всередині. Таких, як ми, сотні. А може й тисячі. Шукаємо затишне та далеке місце, щоб сховатися від всіх проблем та негараздів, хочемо визнати цю поразку. Хочемо ризикнути, але боїмося знову обпектися. На власних очах бачили, як руйнується наш ідеальний світ. Так, ми програли. Але це не означає, що настав кінець.
Звісно, що втома – це нормальний стан. Нам набридає щодня одягати маску та удавати, що все добре. Гляньте, яке у мене щасливе життя. Бувають люди, які хочуть нами маніпулювати чи змусити гратися за їх брудними правилами. Потім ви не впізнаєте себе у дзеркалі. Хто це?
Я знаю, як це – рухатися далі, коли нема сил та наснаги. Здається, що нема далі сенсу робити щось. Навіщо? Хіба від цього мені стане добре? Розумієте, що це була найбільша помилка – дивитися на світ наївним поглядом малої дитини та сподіватися, що він прийме тебе з теплими обіймами. Але спробуйте дати собі другий шанс. Знайдіть у собі маленький вогник духу та поступово створіть з нього велике багаття. Повірте, ви могутня людина, яка здатна поставити цей світ на коліна! Поступово набирайте обертів, загартовуйте дух та рухайтеся далі. Ніхто ніколи не зможе забрати у вас віру в краще. Плекайте її, не бійтеся трудностей – вони тільки загартовують. Але потрібно розуміти, що такі зміни у житті не відбудуться в момент. День за днем йдіть власною дорогою. Гніть свою лінію.
Коли ви втомилися, не потрібно опускати руки. Відпочиньте, знайдіть нове хобі.
Можливо, що зміна домашньої обстановки та поїздка на море чи в гори буде саме тим енерджайзером для вашої душі? Буває, що кращі речі чекають нас поза зоною комфорту. Можливо, варто спробувати щось екстремальне?
Головне – рухатися далі. Не поспішайте, адже можна спіткнутися та боляче впасти. Ми ростемо як ззовні, так і в середині. Щодня змінюємо себе та здатні змінити й цей світ.
Не забувайте про відпочинок. Дайте відпочити своїй душі від метушні та негараздів.
