Я не ідеальна. І трохи відчуваю себе некомфортно в колі красивих, цілеспрямованих і завжди успішних людей.
Я виглядаю погано зранку. У мене немає сил ввечері.
У мене не виходить робити вправи на розтяжку і присідання кожен день. Та що там говорити. Я і манікюр не встигаю освіжити вчасно.
Я лінуюсь. Часто.
У мене трапляються неприємності і я сумую. А коли болить в боці або голова, то вчуся писати заповіт.
Я серджуся, коли не відповідаю придуманим мною ж стандартам.
Мої улюблені парфуми закінчилися, а нові я куплю собі не скоро.
Навряд чи я поїду у відпустку до моря і точно не куплю собі новий купальник в цьому році. І з цим Окей.
Мої нові кілограми змусили мене позбутися старого гардеробу. А звичний спосіб життя більше неможливий через нові обставини.
Я не маю чим похвалитися і нічим здивувати.
Крім одного.
Я люблю красу.
Я знаю, що стосунки можуть бути хорошими.
Дружба міцною.
Любов щирою.
Критика не грубою.
Люди один до одного терпиміші.
Бізнес чесним.
Слова і несподіванки приємними.
Свобода природною.
А життя – без страждань.
Хіба це не краса нашого життя?
І її можна створити. Ми бачили чимало прикладів, щоб в це повірити.
Слабка, лінива, недосконала, звичайна і не цілеспрямована людина не може привнести красу в цей світ?
Я знаю, що може.
І, якщо чесно, мене це захоплює.
Леночка Кліменкова
