Я – мама, і мені не можна…
Мені не можна скаржитися, бо ж «Ти сама обрала стати мамою».
Мені не можна показувати слабкість, бо ж «Хто тобі казав, що буде легко?».
Мені не можна бути втомленою: «Ти ж вдома цілий день, від чого ти втомилася?»
Мені не можна спати довше, бо ти «Просто лінуєшся».
Мені не можна робити паузу для себе, бо «Відпочинеш, коли діти підростуть».
Мені не можна хотіти ще дітей, бо «Тобі що, мало?».
Мені не можна кидати роботу, бо «Як ти дитину годуватимеш?».
Мені не можна працювати, бо будеш мачухою і «Хто ж за дитиною буде дивитися?».
Мені не можна віддавати дитину в садок, бо див. пункт попередній і «Не можна віддавати свою кровинку чужим людям».
Мені не можна бути мамою-домогосподаркою, бо «Чоловік працює, а ти не розвиваєшся».
Мені не можна бути самотньою мамою, бо «Жінка з причепом нікому не потрібна».
Мені не можна нікуди ходити без дитини, бо «Куди ти повіялася? Залишила дитину!».
Мені не можна нікуди ходити з дитиною, бо «Що за виховання? Скажіть своїй дитині, щоб була тихіше».
А правда в тому, що що би ти не робила, тебе завжди будуть оцінювати. І завжди знайдуть, за що покритикувати або чому повчити. Або ж просто ткнути носом у те, що «не так», і вказати, як має бути.
А я – просто мама. Я не супергерой
Мами — це люди зі своїми почуттями, втомою і потребами. Нам також потрібен час для відновлення, підтримка і розуміння, а не постійний тиск і засудження. Кожна мама має право на власний вибір і на те, щоб бути почутою.
Настав час навчитися підтримувати і розуміти мам, а не засуджувати.
Я мама. Я люблю своїх дітей безмежно.
Я втомлююся. Я маю право на відпочинок.
Я жива, і це нормально.
Радимо також прочитати:
- Що відчуває мама, коли ніхто не питає: як ти?
- Я лише мама
- «Зараз покладу дитину спати – і буде час на себе». Усім мамам малюків присвячується
