Відомий американський письменник Річард Пол Еванс розповідає, як проста фраза допомогла врятувати його шлюб.
Моя старша дочка Дженна нещодавно сказала мені:
«Коли я була маленькою, я найбільше боялася, що ви з мамою розлучитеся. Але коли мені виповнилося 12, я вирішила, що, може, воно й на краще – ви ж постійно сварилися!»
Посміхнувшись, вона додала: «Я рада, що ви, друзі, все-таки порозумілися».
Багато років ми з дружиною Кері вели запеклі бої. Не розумію, як ми взагалі примудрилися одружитися, – наші характери були такі різні. І що довше ми жили в шлюбі, то сильніше сварилися. Багатство і слава не зробили наше життя легшим. Навпаки, проблеми тільки посилилися. Напруга між нами досягла такого напруження, що майбутнє турне в підтримку моєї нової книги – було як звільнення, нехай і тимчасове.
Я був в турне, коли греблю прорвало. Ми якраз відчайдушно посварилися по телефону, і Кері кинула слухавку. Я відчував лють, безсилля і глибоку самотність. Я зрозумів, що досяг межі – більше мені не витримати.
Тоді я звернувся до Бога. Я не знаю, чи можна назвати молитвою те, що я в пориві люті кричав в ті хвилини, але вони закарбувалися в моїй пам’яті назавжди. Я стояв під душем в готелі міста Атланта і кричав Богу, що цей шлюб – помилка, і більше я так жити не можу. Так, ідея розлучення мені ненависна, але біль від спільного життя змучив мене. Крім люті я відчував розгубленість.
Я не міг зрозуміти, чому нам з Кері так важко разом. У глибині душі я знав, що моя дружина хороша людина. І я хороша людина. Так чому ж у нас не виходить налагодити відносини? Чому я одружився на жінці, чий характер так не підходить моєму? Чому вона не хоче змінюватися?
Зрештою, захриплий і розбитий, я сів на підлогу просто в душі і розридався. З темряви відчаю прийшло осяяння. Ти не можеш змінити її, Рік. Ти можеш змінити тільки себе. І я став молитися. Якщо я не можу змінити її, Господи, тоді зміни мене. Я молився глибоко за північ. Я молився на наступний день під час польоту додому.
Я молився на порозі будинку, де мене чекала холодна дружина, яка, швидше за все, не удостоїть мене і поглядом при зустрічі. В ту ніч, коли ми лежали в нашому ліжку так близько один від одного і одночасно так далеко, я зрозумів, що мені потрібно робити.
На наступний ранок, ще в ліжку, я повернувся до Кері і запитав: “Як я можу зробити твій день кращим ?“
Кері подивилася на мене сердито: «Що?»
«Як мені зробити твій день кращим»?
«Ніяк, – відрізала вона. – Чому ти питаєш?”
«Тому що я серйозно, – сказав я. – Я просто хочу знати, як мені зробити твій день кращим».
Вона подивилася на мене цинічно. «Ти хочеш щось зробити? Супер, тоді вимий кухню». Схоже, дружина думала, що я вибухну від злості.
Я кивнув: «Добре». Встав і вимив кухню.
На наступний день я запитав те ж саме: «Як мені зробити твій день кращим»?
«Прибери в гаражі», – відповіла вона.
Я зробив глибокий вдих. У мене в той день справ було по горло, і я розумів, що дружина сказала це навмисне, щоб позлити мене. Так і кортіло спалахнути у відповідь. Замість цього я сказав: «Добре».
Так наступні дві години чистив і упорядковував гараж. Кері не знала, що й думати. Настав наступний ранок.
«Як мені зробити твій день кращим»? «Нічого! – сказала вона. – Ти нічого не можеш зробити. Будь ласка, припини це».
Я відповів, що не можу, тому що дав собі слово. «Як мені зробити твій день кращим?» – «Навіщо ти це робиш?» – «Тому що ти дорога мені. І наш шлюб важливий для мене».
На наступний ранок я запитав знову. І ще на наступний. І так щодня. Потім сталося диво. Коли я знову запитав Кері, її очі наповнилися сльозами і вона почала плакати.
Заспокоївшись, дружина сказала: «Будь ласка, перестань ставити мені це питання. Проблема не в тобі, а в мені. Я знаю, зі мною важко. Не розумію, чому ти досі залишаєшся зі мною».
Я м’яко взяв її за підборіддя, щоб подивитися прямо в очі. «Тому що я люблю тебе, – сказав я. – Як мені зробити твій день кращим?»
«Це я повинна тебе питати», – мовила вона.
«Повинна, але не зараз. Бо хочу змінитися. Ти повинна знати, яка дорога мені», – відповів дружині.
Вона поклала голову мені на груди. «Пробач мене, що я вела себе так жахливо». «Я люблю тебе», – сказав я. «І я люблю тебе, – відповіла вона. – Як мені зробити твій день кращим»?
Кері подивилася на мене ласкаво: «Може, ми побудемо удвох якийсь час? Тільки ти і я».
Я посміхнувся: «Я б дуже цього хотів!» Я продовжував запитувати день у день понад місяць, як покращити життя дружини. Наші стосунки дуже змінилися. Припинилися сварки. Потім дружина стала питати: «Що ти хотів би, щоб я зробила? Як мені стати кращою дружиною для тебе?»
Стіна між нами зруйнувалася. Ми почали розмовляти – відкрито, вдумливо – про те, що ми хочемо від життя і як нам зробити одне одного щасливішими. Ні, ми не розв’язали всі свої проблеми. Я навіть не можу сказати, що ми більше ніколи не сварилися. Але нам більше не хотілося кривдити одне одного.
Ось уже тридцять років, як ми з Кері одружені. Я не тільки люблю свою дружину, мені вона подобається. Мені подобається бути з нею. Вона потрібна мені, я хочу її. Багато наших відмінностей стали нашими загальними сильними сторонами, а що залишилися, як показав час, не були варті наших нервів. Ми навчилися краще піклуватися один про одного, і, що важливіше, у нас з’явилася в цьому потреба.
Шлюб вимагає зусиль. Йти по життю з коханою людиною – чудовий дар. Адже сім’я допомагає нам вилікуватися від ран. У реальному житті любов не в тому, щоб відчувати бажання до когось, але щиро і глибоко бажати йому щастя – іноді навіть на шкоду нашому власному.
Справжня любов не в тому, щоб зробити іншу людину своєю копією. Вона в тому, щоб розширити наші власні можливості – проявити терпеливість і турботу заради добра коханої людини. Все інше – просто дурний спектакль егоїзму.
Я не хочу сказати, що наш з Кері досвід спрацює для кожної пари. Я навіть не впевнений, що всім парам на межі розлучення неодмінно варто рятувати свій шлюб. Але я безмежно вдячний за натхнення, яке прийшло до мене в той день у вигляді простого питання. Я вдячний, що у мене як і раніше є сім’я і моя дружина (мій найкращий друг) прокидається поруч зі мною в ліжку щоранку.
І я щасливий, що навіть тепер, через десятиліття, час до часу один з нас повертається до іншого і питає: «Як мені зробити твій день кращим?».
