Я нещодавно зрозумів одну страшну річ: все життя дорівнює слову “чекаю”. Ти постійно на щось чекаєш. Чекаєш, поки охолоне кава. Чекаєш на літо. Чекаєш на Новий рік. Чекаєш, коли впаде астероїд, щоб загадати бажання. І коли твоя кішка нарешті наїсться. Ти чекаєш на телефонний дзвінок.
Не важливо скільки тобі років, тридцять, сімдесят чи п’ять. У сорок ти чекаєш дружину з роботи, а у п’ять – коли мама забере з садочка. І все чекаєш і чекаєш: зарплату, закінчення фільму, біля моря погоди, коли зникнуть зайві кілограми… Чекаєш га перемогу над своїми страхами та поразку конкурента.
Радимо також прочитати: Ще не вечір, або Не чекайте кращих часів – живіть зараз!
Чекаєш, чекаєш, чекаєш…
Чекаєш на подарунок і просто добре слово. Чекаєш на доставку піци та закінчення робочого дня. І знову чекаєш, чекаєш, чекаєш. Чекаєш на все і завжди.
Але є найсолодше очікування: коли хтось чекає на тебе. Не тому, що від тебе щось потрібно, а просто чекає, бо ти є. Не важливо де на тебе чекають: в мережі, вдома чи в пеклі…
Поспішайте до тих, хто вас чекає. Іноді їм досить простого “привіт”, і їм спокійно, що ти є, ти тут.
Радимо також прочитати: Не чекайте на світле майбутнє – творіть його
Автор – Малахов
