Але щастя уявлялося їм зовсім по-різному. Перший думав, що щастя — це багатство, розкоші, великі маєтки та подорожі. Другому щастям здавався талант, всесвітня слава, апплодисменти і палкі компліменти мільйонів шанувальників.
А третій вважав, що щастя — це любляча сім’я, дитячий сміх, радість спілкування, спільні вечері, родинні традиції та подорожі. Чи довго, чи коротко, але всі вони досягли свого щастя. Однак у всього є кінець. Перед смертною годиною зібралися друзі, щоб підвести підсумки.
Перший сказав:
— Багатим я був, жив як душа хотіла, ні у чому собі не відмовляв…
А щастя не відчув. Вмираю скнарою і людиноненависником.
Другий сказав:
— Талановитим я був, мав славу та шану від людей, але щастя так і не відчув. Йду з життя понівечений самотністю.
Третій сказав:
— А я пізнав, що таке щастя. Я кохав прекрасну жінку і був коханим, виростив чудових дітей, навчив їх усьому, що знав і вмів сам. Йду обласканий близькими і залишаю землі найцінніше — нових людей.
