щастя

Так виглядає щастя….

Здоров'я підводить, грошей завжди бракує, діти неслухняні, нічого не встигаю... Вам це знайомо? Я вам розповім, як насправді виглядає щастя...

Так виглядає здоров’я

Приятель скаржиться: “Слухай, мені сорок років. Зранку у мене мігрень, вечорами болить спина. На носі окуляри, на зубах коронки, у взутті ортопедичні устілки. Від сухом’ятки закреп, від жирного – гастрит, від вина – печія. Без пігулки з дому не вийдеш, без крему на пляжі не позасмагаєш, без сну взагалі не живий. Але ж я ніби здорова людина!”

Так, кажу. Ти і є здорова людина. Таке виглядає здоров’я. Тому що хвороба виглядає зовсім не так.

Так виглядає багатство

Або інша ситуація: працюєш без кінця, гроші витрачаєш виключно на дітей. Харчуєшся вдома, не в ресторанах, носиш простий одяг, розслабляєшся на дивані. За доходами впевнено входиш у середній клас і навіть іноді з нього виходиш. Чому ж у результаті в тебе заощаджень — раз на рік, вивернувши всі кишені, відвезти сім’ю до найближчого моря? Ти ж ніби багатий?

Так, саме так і виглядає багатство. Бідність виглядає не так.

Так поводяться чудові діти

У мене ж чудові діти! Чому ж вони неслухняні, галасливі, не генії в математиці, і в кімнаті у них завжди безлад?

Все просто: так і поводяться чудові діти. Погані діти поводяться зовсім інакше.

Так виглядає довге і щасливе життя

А ось іще: я ж ніби швидкий! Чому ж у мене все забирає стільки часу? Будь-які процеси, всі зміни? Та й саме розуміння?

Усе просто: стільки часу – це і є швидко. Повільно – це набагато довше.

А як же життя? Воно ж коротке, виходить?

Ні. Воно довге. Дуже довге: сімдесят, вісімдесят років. І за них ти встигнеш те, що встигнеш. Так і виглядає довге життя. Коротке життя – це зовсім інше.

Їду після роботи повз парк, де алеєю щовечора шкутильгають бабуся з дідусем. Я їх знаю років двадцять, вони були красиві, як бувають красиві літні люди. Вони були веселі, бойові, їздили за кордон, збирали картини, сміялися з моїх анекдотів. Зараз ніби зменшилися вдвоє. Бабуся зігнулася, дід спирається на ціпок. Мене не впізнали. Волочать ноги, три кроки за п’ять хвилин.

Так виглядає щастя. Нещастя виглядає не так.

Авторка – Вікторія Райхер

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook