Інфекційний мононуклеоз — це гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна-Барра (ВЕБ, EBV). Також вживають термін «мононуклеозоподібний синдром». У цьому випадку йдеться про недуги, які клінічно нагадують інфекційний мононуклеоз, проте мають іншу етіологію (цитомегаловірусна інфекція, гострий ретровірусний синдром), – розповідають у Центрі громадського здоров’я МОЗ України.

Збудник інфекційного мононуклеозу — ДНК-вмісний вірус родини Herpesviridae. Вірус має 2 варіанти (A і B, або 1 і 2). Обидва поширені та зумовлюють однакове захворювання. Збудник нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине внаслідок висушування, під дією високої температури.

Заразитися мононуклеозом можна від хворої або інфікованої людини. Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки. Інфікування також можливе через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів. Зверніть увагу: інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.

Інфікувавшись один раз, вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя. Будь-які імунодефіцитні стани сприяють поширенню інфекції.

• “Жіночі” хвороби у дівчаток, або Коли дівчинку треба показати гінекологу

Симптоми інфекційного мононуклеозу:

• грипоподібні симптоми (1–2 тиж.), розвиваються поступово;
• сильний біль у горлі, почервоніння горла, неприємний запах з рота, утруднене ковтання;
• лихоманка до 40 °C (зазвичай минає через 1–2 тиж., може зберігатися 4–5 тиж.);
•  додатково набряк повік, основи носа та надбрівних дуг (частіше у дітей).
• генералізована чи регіонарна лімфаденопатія (лімфатичні вузли досягають значних розмірів, навіть більше 3 см). Збільшення лімфатичних вузлів — це найстійкіший симптом (навіть 6 міс. після гострої фази хвороби);
• тонзиліт, фарингіт і гепатоспленомегалія (у 10-15% хворих збільшується печінка);
• характерні зміни загального аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).

Інші неспецифічні симптоми: біль голови (типово ретроорбітальний), живота, нудота та блювання; слабкість, погане самопочуття, втомлюваність, відчуття виснаження, утруднення концентрації уваги, іноді т. зв. синдром хронічної втоми (навіть протягом 2–3 міс.).

Часто інфекція перебігає безсимптомно або з неспецифічними симптомами (особливо у немовлят та малих дітей, а також у літніх осіб).

У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий. Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:

• обструкції верхніх дихальних шляхів;
• розриви селезінки;
• тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.

Вітрянка: чим небезпечна і кому треба щеплення

Які здати аналізи:

• загальний аналіз крові;
• імуноферментний аналіз (ІФА);
• ПЛР-діагностика.

Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Ефективність дезінфекції не доведена.

Особи, які недавно перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеозоподібне захворювання, не повинні бути донорами крові та органів для трансплантації.