Ми його (її) водимо на плавання, на англійську, малювання, а в неї відповідальності немає, як і великого ентузіазму, бажання швидко пропадає!, – кажуть здебільшого всі батьки. А що ви самі робите регулярно, з ентузіазмом і бажанням? Адже дитині часто незрозуміло, чому вона щось повинна систематично робити, постійно чимось займатися, не лінуватися і не прогулювати, а батьки так не роблять.
Крім того, важливо знати одне правило, яке регулює людську поведінку: “Коли ми починаємо чимось серйозно займатися, ставимо перед собою цілі, хочемо досягти результату, то обов’язково на третій або 10-й раз наступає внутрішній, підсвідомий саботаж. Ми підсвідомо шукаємо причину ухилитися від занять, і часто знаходимо. При чому, якщо дуже дуже не хочеться цього робити, якщо раптом різко передумали, то людина може навіть захворіти або отримати травму, щоб мати право саботувати. Особливо, якщо “рішення серйозно займатися” не зовсім наше, а кимось навіяне.
Але навіть якщо ви або дитина справді все життя мріяла танцювати, то саботаж буде. Правда, виявляється він з різним ступенем виразності. Пам’ятаючи про це, ми можемо “нейтралізувати” внутрішніх саботажників. Дитину бажано як мінімум попередити про таку ось людську особливість. Сказати, що це не вона не хоче, це внутрішній саботажник так відчуває твердість її характеру і рішення. І що цілком можливо, що піддавшись одного разу, малюк і потім не зможе протистояти внутрішньому ледареві.
Будь-яка дія стає “нашою”, коли ми отримуємо від неї задоволення. Просіть дитину навчити вас танцям або футболу, нехай вдома повторює те, що їй показали в гуртку. Так і її самооцінка підніметься, і, можливо, мотив зміниться (вона буде вчитися танцювати, щоб, як доросла, поділитися досвідом з вами, а не тому, що це просто бажання її батьків). Фотографуйте дівчинку в гуртку. А вечорами всією сім’єю вдома влаштовуйте танцювальні вечори, виступи перед родичами, показуйте бабусі по скайпу… Це допоможе в боротьбі з саботажем.
