Дружина захворіла несподівано, сильні болі в животі. Приїхала “Швидка”, оглянули, забрали. Чоловік від розгубленості поїхав услід до лікарні. Побродив там, дізнався, що дружину відвезли на операцію. Йому сказали доки їхати додому. А потім зателефонувати.
Він повернувся до квартири: там тихо. Речі розкидані лежать. Чашка із захололим чаєм. Головне, він увесь час, постійно останнім часом сварився з дружиною.
Грошей бракувало. А вона тринькала гроші, купувала надто багато продуктів. Учора купила полуниці коробочку. Маленьку, за великі гроші. Жменя штучних ягід за шалені гроші! Ну яка полуниця взимку, скажіть на милість! Вони ж не мільярдери.
Ще крем купила. Ось баночка стоїть біля дзеркала. Теж дорогий занадто. Він бурчав і лаявся.
На плиті суп. Він скільки разів говорив, що не потрібно варити стільки. Хто це їстиме, вони ж удвох живуть! До сьогоднішнього дня жили удвох, так.
Він сів за комп’ютер. Він не хотів думати ні про що; але тут же відкрилася реклама курорту. Вона хотіла на курорт, до моря. Це дуже дороге задоволення, він так і сказав. Безглузде марнотратство, коли потрібно платити іпотеку, двокімнатну квартиру поміняти на трикімнатну. І яму потрібно під фундамент копати, будувати дім. Машину міняти пора.
І не лише це. Вона завжди надовго займала ванну кімнату. Він гнівався. Вони сварилися. А зараз – ванна вільна. І в ліжку можна хоч упоперек лягти. Ніхто не заважатиме і ковдру стягувати не буде.
І можна курити в квартирі. Ніхто не закричить: “Ти з глузду з’їхав! Припини!” Можна пиво пити. Скільки влізе. І дивитися футбол або політичні дебати.
А на дивані лежить її халатик з вишитим ведмежам. Зім’ятий похапки; вона переодягнулася через силу.
Він халатик розправив, склав і заплакав, як трирічний малюк. Тому що одному нічого не потрібно. Одному погано. Нестерпно одному у будинку, де жили разом, удвох. Навіщо він лаявся? Чому економив на дрібницях? Вчепився в цю полуницю, як тарантул якийсь. Може, це остання радість була у людини?
Ось так він плакав один, витираючи сльози халатиком. Від халата пахло дружиною.
А потім зателефонував і дізнався, що все минуло нормально. Добре. І побіг до машини як божевільний. За полуницею поїхав і купив п’ять кілограмів відразу. Багато прозорих коробочок з дорогими і не дуже смачними ягідками. Але у них все одно був трішечки полуничний смак. Присмак. Уся палата їла полуницю і всі хвалили. Дружині поки що було не можна. Він роздав ягоди і сидів біля ліжка дружини. Щасливий. Щасливий, як усі, хто зміг втримати те, що майже втратив.
Автор – Анна Кір’янова
Переклад Лесі Іванчко
