Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня згідно з новим церковним календарем) у народі називають Другою Пречистою або Осениною, адже цього дня за народним календарем настає осінь.

У цей день підкреслюється, що Божа Мати є великою праведницею, захисницею та помічницею людей, а також покровителькою сільського господарства. Її народження Христа стало першим кроком до вічного спасіння для всіх.

Різдво Богородиці: як це було

Інформація про народження Діви Марії не міститься в Новому Заповіті, а відома лише з апокрифічної літератури. Згідно з Протоєвангелієм Якова, її батьками були Святий Йоаким і Свята Анна, а місцем народження Богородиці вважається Єрусалим.

У благочестивої немолодої сімейної пари Йоакима та Анни довгий час не було дітей. Коли первосвященик відмовив Йоакиму у праві принести Богові жертву (оскільки він “не створив потомства Ізраїлю”), то він пішов у пустелю, а його дружина залишилася вдома на самоті. У цей час їм обом було видіння ангела, що сповістив, що “Господь почув молитви твоєї, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє будуть говорити в усьому світі”. І через дев’ять місяців вона народила Марію.

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.

Народження Богородиці є великим святом, тому в цей день не можна працювати, в тому числі займатися справами по дому. Також в цей день не можна лихословити, пліткувати і лаятися – це гріх. Всі образи і негаразди радять пробачити. Під час застілля не можна змітати крихти на підлогу, а залишки їжі слід віддати тваринам.

Традиції святкування Різдва Богородиці

Різдво Пресвятої Богородиці відзначається як свято справжньої радості. У ці дні не працювали, не постували, а після молитов у храмі збирали веселі гостини. Здавна в день Різдва Пресвятої Богородиці було заведено ходити один до одного в гості. Стіл накривали багатий з великою кількістю страв. Окрім обов’язкових рибних страв готували всілякі м’ясні: борщ зі свининою чи птицею, печеню чи то душенину з м’ясом, різноманітну городину, фаршировану м’ясною начинкою, голубці, пироги, млинці, вареники. Звичайно, багато страв готували і з сиру.

Цього дня треба особливо ретельно стежити за тим, щоб думки були чистими. Не сваритися і не лихословити. Не підвищуйте голос на близьких людей – це гріх. Також не можна бажати іншій людині зла або думати про когось погано.

Марію християни шанують не тільки як Богоматір і Богородицю, а ще й вважають «молитовницею» і заступницею за жінок і дітей перед Богом. Тому жінкам особливо важливо пам’ятати про це свято. І 8 вересня по можливості їм треба сходити в храм на службу.

Помолитися за сім’ю, дітей і просто подякувати Господу і Богоматір за все. Вважається, що молитва в цей день найсильніша, а особливе полегшення відчувають ті, хто розповідає Діві Марії про свої тривоги. За старих часів дівчата в цей день особливо ревно молилися, щоб вдало вийти заміж. Вважається, що жодна молитва, вимовлена цього дня, не залишиться без уваги.

Молитва до Богородиці

Преблагословенна Діво Маріє, Царице неба і землі, Твоєму чудотворному образу припадаючи, розчулено взиваємо: зглянься милостиво на рабів Твоїх і Твоїм всесильним клопотанням зішли кому потрібна.

Всі вірні чада Святої Церкви спаси, невірних зверни, заблудлих на шлях правий настав, старість і слабкість сил підтримай, юних у вірі святій зрости, мужність на добро направ, грішників до покаяння приведи і всіх християн благання почуй, хворих вилікуй, скорботи втамуй, подорожуючих оберігай.

Боронь, Владичице, від гріхопадінь і бід всіх, побожно закликаємо святе ім’я Твоє і поклоняємося чесному образу Твоєму. Ти бо молитвами беззаконня наші задарма очищаєш, тим же до Тебе припадаємо і співаємо.

Віджени від нас усякого ворога і супостата, усякі напасті і згубні зневіряння – молитвами Твоїми, подаючи дощі своєчасні і землі рясно родять. Вклади в серця наші страх Божий до виконання заповідей Господніх, щоб усі тихо і мирно поживали на спасіння душ наших, на благо ближніх і на славу Господу. Йому бо, як Творцю, Промислителю і Спасителеві нашому всяка належить слава, честь і поклоніння, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Радимо також прочитати: Молитва за сім’ю і дім до Богородиці

Давні традиції на Різдво Богородиці

Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польовим духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали. Також 8 вересня слов’яни відзначали свято осені та врожаю Осенини, рано-вранці жінки виходили до берегів озер і ставків задобрити матінку Осенину вівсяним хлібом і киселем, щоб у наступному році був хороший урожай. Цей день вважався і жіночим святом, тому дівчата і жінки до світанку ходили до водойм та вмивалися. Вони вірили, що це допоможе їм зберегти красу і молодість, а незаміжнім знайти любов.

Традиційно на Різдво Богородиці жінки, в яких немає дітей, справляють обід i запрошують бідних — «щоб молилися Богородиці за їхніх дітей». Такі жінки також замовляють службу Божу в церкві, а після богослужіння запрошують людей до себе на обід.

Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, на яких вони чекають, у цей день мають особливу силу.

На Другу Пречисту припадає і останній термін заготівлі чар-зілля. Вважалося, що зібрані між Першою і Другою Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини (чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то й були зумовлені останні походи по калину й барвінок. Проте дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо “там вужі сушаться”.

Також з цього дня вже можна було засилати сватів до дівчат. Казали: “Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста”.  Якщо ж молоді вже зіграли весілля, то в цей день до них у гості йде рідня, а молодим треба звітувати перед гостями про своє подружнє життя. Молоді також йдуть в гості: як правило, до батьків молодої разом з свекром і свекрухою для встановлення та підтримки добрих стосунків між невісткою та батьками чоловіка і між родинами сватів.

Цікаві факти про Богородицю в Україні

Після прийняття християнства культ Богородиці як захисниці та заступниці людей швидко здобув популярність на Русі. Це відбулося завдяки його подібності з культом Мокоші, головного жіночого божества у праукраїнському язичницькому пантеоні. Вважається, що свята на честь Різдва та Успіння Богородиці були накладені на свята, присвячені Мокоші.

Мокошу наші предки вважали богинею милосердя, родючості та рослинності, захисницею жінок і жіночих ремесел, а також посередницею між небом і землею. На обрядових рушниках її часто зображували з піднятими до неба руками. Цікаво, що така ж поза властива і зображенню Богородиці Оранти під час молитви. Таке зображення є у Київському Софійському Соборі на вівтарній стіні.  Позу з піднятими догори руками мали ще трипільські статуетки, датовані кінцем VI — початком III тисячоліття до н. е.

Першою церквою в Україні, присвяченою Богородиці, була Десятинна церква, яку побудував у Києві близько 986–995 років св. Володимир Великий. Вона має таку назву, тому що князь виділив на її будівництво десяту частину своїх доходів. У ній поховано княгиню Ольгу, Володимирова і його дружину Анну. Церква була зруйнована 1240 року під час нападу татарської орди. Та згодом митрополит Петро Могила її частково відбудував. Церква була повністю знищена 1943 року, під час Другої світової війни.

Згодом по всій території України було збудовано багато церков, присвячених Богородиці. Руські князі шанували Діву Марію як захисницю та покровительку свого народу й держави. Коли виникала потреба у захисті молилися до Пресвятої Цариці? Вона завжди відгукувалася, покриваючи Своїх вірних животворним омофором.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, а в ній однойменна ікона, були на Запорізькій Січі. На іконі, у фрагменті зі зверненням козаків до Богородиці, традиційно розміщували характерний напис: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Перед початком і після закінчення походу козаки також молилися до Богородиці.

Найбільша реліквія російської церкви – Володимирська ікона – насправді іменується Вишгородською Богородицею Ніжності. До 1155 року ікона була однією з головних святинь України-Русі. Автором знаменитого лику вважають сучасника Богородиці євангеліста Луку. У літописах йдеться про те, що ікону викрав син Юрія Долгорукого князь Андрій Боголюбський.

За радянських часів і до 1999 року ікона Вишгородської (Володимирської) Богородиці зберігалася у Третьяковській галереї. Потім її передали церкві. Але під час передачі святині в руки патріарху Алексію образ несподівано тріснув. Очевидці стверджують, що один з ієрархів церкви на це промовив: «На жаль, Богородиця вже не з нами». Викрадена святиня досі у Москві.