Повномасштабна війна в Україні змінила не лише психоемоційний стан багатьох людей, а й сприйняття ними себе, оточення і світу. Багато хто почав звертатися за допомогою до психологів та психотерапевтів, аби хоч якось полегшити свій психо-емоційний стан, бо ж ментальне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне.

То ж що треба робити, аби залишатися здоровим ментально? Про це й не тільки розповідає лікарка-психіатр Наталія Лізанець для Район.Свалява.

– Прийнято вважати, що звертатися до психіатра соромно. Як наразі ситуація з цим? 

– Тепер частіше звертаються. Але загалом люди ще не готові, бояться зізнаватися, що в них є певні проблеми з психічним здоров’ям. Бо навіть коли приходять на простий медогляд, бачу по реакції людей боязливе ставлення до нашої професії. Запитую: «Є скарги?», всі такі одразу: «Ні!!!». Вважають, якщо є скарги – це вже все, діагноз.

Якщо травматологу розказати за свої нездужання – це нормально, то психіатру – ні. Раніше взагалі дізнавалися мій номер телефону і просили зустрітися десь на нейтральній території або в кав’ярні, щоб ніхто не бачив, що люди прийшли в поліклініку і зайшли в кабінет психіатра. Наразі ми більше дійшли до того, що це не є соромно і не ганьба, це є потреба у лікуванні, як у будь-якого іншого лікаря.

Ось як визначити, що ваше психічне здоров’я погіршилось…

Серед пацієнтів психіатра – чоловіки, жінки і ідти

– Страждають на недугу здебільшого чоловіки чи жінки?

– Не скажу чітко, ті чи ті. Плюс-мінус однакові показники. Тільки у жінок більш важкі випадки, а з чоловіками відносно легше працювати. Основна причина важкого лікування – те, що хворі не вважають себе хворими. А якби вони вживали пігулки, які їм призначають, то якість їхнього життя була б значно кращою. Буває, родичі кладуть їм таблетки в їжу, в чай, а хворі це відчувають і підозрюють близьких. Тому не хочуть ні їсти, ні пити.

– У якому віці найчастіше проявляються психічні захворювання, чи це взагалі не стосується віку?

– Зараз безперечно збільшилась кількість хворих молодого віку – це різні межові стани, депресивні стани, емоційні та лабільні розлади. Здебільшого з такими проблемами звертаються до нас підлітки з батьками. Скеровую їх до психотерапевтів чи психологів, бо в такому віці підлітки зазвичай не потребують медикаментозного лікування. Їм більш потрібні бесіди та підтримка.

– Як ситуація з дітьми? Чи хворіють і вони?

– Серед дітей почастішав діагноз «аутизм». Якщо раніше були якісь відхилення, то ставили діагноз «оліфренія», себто розумова відсталість у дитинстві. Зараз навчилися диференціювати захворювання і вже ставлять більш точно діагноз, такий як аутизм. Буквально за останні два місяці до нас звернулися четверо чи п’ятеро батьків дітей з аутизмом. Це дуже багато у порівнянні з попередніми роками.

Як тривога впливає на здоров’я, тест на тривожність

Які психічні захворювання найбільш поширені?

– Якщо говорити про дорослих, то які психічні хвороби найбільш поширені у них?

– Це депресивні розлади, біполярні розлади, шизофренія, яка, на жаль, не лікується. Якщо говорити про біполярний розлад, то раніше його називали маніакально-депресивним розладом, це коли чергуються дві фази – фаза депресії з фазою маніакального піднесення.

Людина з цим розладом може не спати ночами, вона думає, що генерує якісь ідеї, що може перевернути гори. Родичі скаржаться, що тоді людина не спить, буркотить під ніс, щось вигадує постійно.

І після цього наступає фаза депресії, коли людина абсолютно нічого не хоче. Не хоче їсти, вставати з ліжка, її абсолютно нічого не цікавить. З такого стану самостійно, без лікування, людина вийти не може.

Шизофренія наразі не лікується, але є багато хороших ліків, щоб утримати людину у більш-менш задовільному психологічному стані. Зазвичай родичам  найважче жити з такою людиною, тому що психічнохвора особа не усвідомлює, що робить і що має таку недугу.

Здають нерви? П’ять кроків для покращення психічного здоров’я

– Усе ж, мабуть, є й свідомі пацієнти?

– Звісно. Люди, які щомісяця приходять за пігулками для підтримувального лікування, розуміють, що це потрібно їм самим.

– Як знаходите спільну мову з пацієнтами, в яких важча форма захворювань?

– З диспансерними пацієнтами, які приходять до мене кожного місяця за рецептами чи за ліками, вже знаю, як ними говорити. А ось із приїжджими набагато важче спілкуватися. Не зі всіма, але з більшістю. Звичайно серед них є і хороші, дуже вдячні. На когось треба прикрикнути, а з кимось треба обдумати кожне слово, яке говориш.

Насправді усіх своїх пацієнтів дуже шкодую. Наприклад, тих людей, які зловживають спиртними напоями чи вживають наркотики, я їх не жалію, тому що це їх особистий вибір. Вони самі обрали свій шлях. А ось мої хворі не вибирали собі діагноз.

Антидепресант має призначати тільки лікар-психіатр

– Кажуть, психіатри можуть зовні розгледіти, чи має людина психічні відхилення?

– У місті «своїх» я вже впізнаю, Свалява все ж таки невеличка. Але коли на прийом приходить хтось з не місцевих, одразу визначаю, що людина не свалявська. Під час розмови можна визначити відхилення або запідозрити їх.

На початку війни багато осіб приїжджали без документів, адже не встигали зібратися через обстріли. А через наявну групу інвалідності отримували лікування, тут виникали труднощі з оформленням. Тепер у плані документації вже все відновилося.

–Які ваші основні поради пересічній людині, щоб не допустити порушення у психіці?

– На жаль, не можна попередити шизофренію чи біполярний розлад. Та навіть стресу важко уникнути, особливо під час війни. Бо ж ми всі читаємо новини, у когось на передовій родичі, у когось близькі чи знайомі.

Хворі приходять і кажуть: «Відкрию стрічку у ФБ і отримую стрес». То у такому випадку я раджу не читати новини. Але, як не крути, інформація про війну всюди, її уникнути вкрай нелегко.

Головне – підтримати людей зі слабшою центральною нервовою системою. Це не означає, що їм потрібне радикальне лікування, але підтримка – так. Тому варто скерувати до психолога, психотерапевта чи виписати заспокійливі препарати на травах. А ще раджу слухати позитивну музику, й додати заняття спортивними активностями.

– Антидепресанти наразі доступні для придбання тільки за рецептом. Вважаєте це правильно?

– Так, звичайно. Антидепресант має призначати тільки лікар-психіатр, а не сімейний лікар, чи будь-хто інший. Сімейний лікар повинен скеровувати пацієнтів до нас.

Авторка – Ольга Молнар