Чому батьки іноді зриваються і кричать на дітей, а потім виникає почуття провини? Як з ним боротися і як більше не зриватися, пояснює психологиня Вікторія Закірова.
Ніхто з батьків не хоче спеціально образити свою дитину і бажає їй лише добра. Але часом діти у буквальному сенсі слова починають зводити з розуму, кричачи, вередують і відмовляються слухати. І ось ви зриваєтеся. А потім відчуваєте почуття провини, яке щемить у грудях.
Почуття провини перед дітьми
Виникає питання: “Що зі мною не так?” І ще безліч запитань: «Чи правильно я виховую свою дитину? Чи достатньо я приділяю їй уваги? Коли треба сказати «ні», а коли дозволити дитині робити те, що вона хоче?» І так по колу…
Спочатку батьки дають собі внутрішню обіцянку: не кричати на дитину, розмовляти спокійно, пояснювати тощо. Потім доводиться стримуватись, потім знову стримуватись, поки, нарешті, не настане черговий емоційний зрив. І знову мучить почуття провини…
Що робити, щоб не зриватися
Звичайно, рефлексія та усвідомлене ставлення до виховання дуже важливі. Але треба розуміти, що насправді неможливо ідеально виконувати свої батьківські обов’язки. Складно на 100% контролювати свої емоції у спілкуванні з дитиною.
Краще чесно сказати про свої почуття, які виникають у відповідь, коли дитина капризує, показує свої примхи та не виконує обіцянок, ніж накопичувати свою напругу, яка насправді нікуди не розсіюється.
І, звичайно, не варто забувати, що зазвичай батьки накопичують свою напругу протягом дня, у відповідь на ситуації, які не пов’язані з дитиною, а перепадає, зазвичай дітям.
Тому найкраще, що батьки можуть зробити для своєї дитини, – самим перебувати у ресурсному стані. Для цього – вчитися усвідомлювати і вчасно та адекватно виявляти свої емоції, опрацювати свою внутрішню напругу, свою тривогу і, звичайно, своє почуття провини.
Як позбутися почуття провини
Пропоную коротку, ефективну практику на опрацювання почуття провини.
- Згадайте ситуацію (ситуації), від яких вам досі соромно, в якій застрягли. Опиниться там.
- Відчуйте відчуття у тілі. Підсилюйте його. Проживайте.
- Потім запитайте себе: яке покарання спокутує почуття провини? Покарайте себе.
- Проживіть (образно) це покарання. Побудьте в цьому стані, поки він сам не мине.
- Побудьте у цій тиші. Відпустіть своє почуття провини.
