Здоров'я та краса Консультація лікаря

Під наркозом. Що треба знати про анестезію

На багатьох слово «операція» наводить жах. Люди бояться не так хірургічного втручання, як наркозу. Що варто знати про наркоз, як до нього підготуватися, щоб уникнути неприємних наслідків, розповідає лікар-анестезіолог.

Консультує лікар-анестезіолог МЦ «Боголюби» Юрій ЛИТВИНЮК.

– Які є види наркозу? В яких випадках вони застосовуються?

– Загалом анестезію можна поділити на три види: загальну (наркоз), регіональну і місцеву. Загальний наркоз пригнічує діяльність кори головного мозку – і людина засинає. Він буває двох видів: інгаляційний і внутрішньовенний. Різниця між ними – у способі подачі анестезуючої речовини.

При інгаляційній анестезії речовина у вигляді газу за допомогою спеціального апарату потрапляє в організм через легені. При внутрішньовенному наркозі анестетик вводиться у вену через катетер. Ці види анестезії можуть комбінуватися під час операції.

Переваги інгаляційного наркозу у тому, що після закінчення операції можна припинити подачу газу, він швидко виходить з легенів, і пацієнт досить швидко прокидається, буквально за дві-три хвилини. А анестетик, введений у вену, діє довше. Доки не пройде метаболізм речовини, пробудження не відбудеться.

– Існують різні препарати для загальної анестезії. Як обрати найкращий?

– Так, препарати-анестетики бувають різні. Наприклад, кетамін – давній дешевий універсальний анестетик. Достатньо всього двох ампул вартістю до десяти гривень для проведення короткої операції дорослій людині. Але він часто призводить до галюцинацій, неприємних сновидінь, психомоторного збудження, тяжкого пробудження пацієнта, особливо, коли використовується в монотерапії.

Є й сучасніші препарати, які мають менше побічних ефектів, щоправда, вони значно дорожчі. Наприклад, пропофол, який використовуємо ми. Він має досить короткий час дії і період напіввиведення.

Якщо операція триває довше, його треба постійно довводити. Але після припинення подачі препарату людина прокидається від наркозу досить швидко, через 5–10 хвилин.

У неї можливий стан незначного сп’яніння, та вона одразу адекватно поводиться й усвідомлює, що відбувається. Зауважу, що препарати для анестезії застосовуються різні. І при цьому (якщо операція відбувається не в нашій, а, скажімо, у державній лікарні) неможливо проконтролювати, який саме препарат вводиться під час операції. І немає гарантії, що пацієнту ввели дорогий і якісний, а не дешевший замінник.

Наркоз – це не один препарат

Наркоз – це стан, в якому перебуває організм під дією кількох препаратів, які підбираються анестезіологом. Класичний наркоз включає в себе три складові:

1. Анестезія, коли пацієнт під дією ліків засинає. Ці ліки (гіпнотики) пригнічують свідомість. Людина спить, не чуючи і не бачачи нічого навколо. Однак більшість гіпнотиків не в змозі усунути больовий ефект.

2. Аналгезія (знеболення). Це необхідно, оскільки будь-яка операція завдає травмування тканин організму, а отже супроводжується болем. Найчастіше застосовують наркотичні анальгетики. Але пацієнт може не хвилюватися, адже стати наркоманом після перенесеного наркозу неможливо.

3. Міорелаксація, або розслаблення мускулатури. Це спрощує роботу хірургів, оскільки через напружені м’язи неможливо проводити операцію.

– Як підготуватися пацієнту до наркозу?

– Насамперед, пацієнт має повідомити анестезіолога про супутні захворювання і вказати, чи приймає якісь медикаменти. Розказати про особливості попередніх наркозів, якщо такі були, обов’язково повідомити про наявність алергії чи непереносимості препаратів. Усім дорослим пацієнтам рекомендуємо зробити флюорографію та обстежитись лабораторно. За показаннями може бути рекомендовано пройти додаткове обстеження, скажімо, ЕКГ, спірографію, ультразвукове обстеження глибоких вен нижніх кінцівок, серця, консультацію судинного хірурга, гастроентеролога, кардіолога тощо. Перед операцією треба зняти вставні зубні протези.

– Пробудження від наркозу може супроводжуватися відчуттям нудоти. Як цього уникнути?

– Відчуття нудоти після операції можуть давати деякі загальні анестетики. Але у більшості випадків при застосуванні сучасних препаратів цього неприємного відчуття у пацієнтів немає. Аби уникнути нудоти, ми рекомендуємо у день операції нічого не їсти і не пити, мінімум – за шість годин до операції. Річ у тім, що під час наркозу, коли сфінктери розслаблюються, їжа зі шлунка може витікати через стравохід, потрапляти у ротову порожнину, а звідти у дихальні шляхи. Це може бути небезпечно для життя. Буває, пацієнт думає, що лікар не дізнається, що той зробив кілька ковтків кави, і приховує це. А кава стимулює виділення шлункового соку, і шлунок в результаті наповнюється ще більше.

– Люди часто бояться, що після наркозу втратять пам’ять. Які можливі негативні наслідки наркозу?

– При грамотному використанні сучасних препаратів втрата пам’яті неможлива. У рік ми проводимо більш як 500 великих операцій (порожнинних) і стільки ж малих (гістероскопії, вишкрібання порожнини матки) – більше тисячі наркозів. І ще жоден пацієнт не скаржився на погіршення пам’яті. Якщо після наркозу виникають неприємні відчуття, то вони швидко минають і не шкодять організму. Ми докладаємо усіх зусиль, щоб анестезія була безпечною і максимально комфортною.

– Іноді пацієнти з жахом згадують про те, що після операції не могли вільно дихати. Чому так відбувається і як цьому зарадити?

– Загальний наркоз з міорелаксацією передбачає штучне вентилювання легенів, тобто пацієнта підключають до дихального апарату. Неприємні відчуття можуть виникнути, якщо після операції закінчився наркоз (анестетик припинив діяти, і людина прийшла до тями), а дія міореклаксантів триває. Людина усвідомлює, що хоче дихати, а дихати у неї не виходить. При цьому в горлі залишається інтубаційна трубка, у людини виникає відчуття стороннього тіла і здавлення.

Ми робимо все можливе, щоб не допустити такої ситуації. Після завершення операції стараємось не будити пацієнта, даємо змогу прокинутись самому. Це значно комфортніше, оскільки медикаментозне «сп’яніння» уже менш виражене. Крім того, для проведення штучної вентиляції легень ми найчастіше застосовуємо ларингеальні маски, а не інтубаційні (ендотрахеальні) трубки. Це значно приємніше для пацієнта, оскільки не подразнює голосові зв’язки і не викликає відчуття задухи.

Крім того, це дає змогу використовувати менше міорелаксантів, тому на момент пробудження м’язова сила майже повністю відновлена, що дає змогу одразу забрати ларингеальну маску. Практично ніхто з наших пацієнтів не пам’ятає, що у них в горлі щось було.