Кого оберете: дружину чи дитину?
Це був звичайний весняний вечір, коли вся родина розійшлася по своїх справах. Я поринула у читання філософських роздумів Сократа й несподівано натрапила на питання, яке змусило мене буквально завмерти. Сократ запитав у своїх учнів: «Якщо почнеться пожежа і можна врятувати тільки одного, кого оберете: дружину чи дитину?»
Всі чоловіки, звичайно, відповіли: «Дитину!» Та Сократ їх здивував, відповівши: «А я врятую свою дружину. Ми разом переживемо цю трагедію, і вона народить мені ще дітей. Якщо ж врятую дитину, то ми обоє будемо нещасні, вона втратить маму й братів та сестер, а я постійно бачитиму у ній спогади про горе. Зрештою, дитина отримає мачуху, яка ніколи не замінить їй справжню матір».
Це питання не давало мені спокою. Мені захотілося почути думку свого чоловіка. Не відриваючись від книги, я запитала його про це, на що він, не вагаючись, сказав: «Звичайно, дитину! Вона беззахисна, потребує захисту». Коли я розповіла йому про позицію Сократа, він відклав телефон, і ми цілий вечір провели у дискусії. Виявилося, це неймовірно складне і болюче питання.
Дитина – це ж твоя кров!
Наступного дня ми обоє пішли на роботу, діти вирушили до школи й садочка. За щоденними справами я й забула про Сократа, але ввечері чоловік приголомшив мене: «Знаєш, я думав, що мене сьогодні на роботі поб’ють. На обідній перерві згадав наше вчорашнє питання й запитав колег. Усі відповідали однаково – врятували б дитину. Але коли я сказав, що передумав і погоджуюся з Сократом, мене ледь не з’їли живцем!»
Виявилося, що обговорення цього питання переросло у справжню суперечку. Колеги сперечалися так голосно, що збіглися люди з інших відділів, телефонували знайомим, щоб почути їхню думку, а потім навіть запросили жінок з бухгалтерії, які в один голос заявили: «Дружину можна замінити, а дитина – це ж твоя кров!» Ситуацію врятував начальник, який з’явився і припинив цю стихійну дискусію.
Коли чоловік повернувся на робоче місце, там сидів його літній колега, який через трудоголізм пропустив цей обід і зовсім не чув сварки. Дізнавшись, про що йшла мова, він на мить задумався і сказав: «Дивно, що всі так одностайно за дитину. Я би врятував свою дружину. Діти – гості у твоєму житті. Вони виростуть і створять свої сім’ї. А з дружиною ми прожили разом сорок років, і саме з нею я буду разом до кінця».
Ці слова зачепила нас із чоловіком. Можливо, саме тому навколо так багато розлучень і нещасних сімей, що ми надто легко жертвуємо стосунками один з одним заради дітей. Може, щастя сім’ї починається саме з батьків, які люблять і цінують один одного понад усе?
Радимо також прочитати:
- «Токсичні» фрази від чоловіка – якщо чую їх, то відразу припиняю стосунки
- Простий спосіб зрозуміти, що у вашій сім’ї щось не так
